УААСП і Кубів як приклад класичної української #ЗРАДА

Останні новини з поля бою за нормальний Закон про роялті та реформи в авторському праві – вкрай невтішні, враховуючи літо й те, як безкарно вивертаються чиновники найвищого статусу з будь-якого корупційного скандалу, лобіювання інтересів олігархів чи очевидного організаційного ляпу. Але стало хоча б зрозуміло, хто саме встромив ніж у спину цього разу.

Той молодий зам. міністра, що ініціював незрозумілий “конкурс” на головну посаду в УААСПі саме тоді, коли здобутки Дмитра Костюка official визнав весь цивілізований шоу-бізнес світу в особі Жана Мішеля Жарра – виявився близьким родичем Степана Кубіва. Упс… Після 5 рекордів за рік – замість ордена у вигляді позбавлення призиливих “в.о.” перед посадою Дмитра Костюка, його хочуть усунути взагалі, розігруючи стару скраплену карту.

З усього виходить, що саме родину Степана Кубіва олігархічні сили обрали бути тим списом, яким сьогодні намагаються торпедувати Закон про роялті перед слуханнями в парламенті. Це SOS не тільки від авторів, це SOS загроз для усього творчого українського суспільства. Тим більше це стається після візиту Порошенко в США, оскільки українські реформи по авторському праву підтримує навіть Американський Сенат.

Наразі Кубів проігнорував громадську думку у вигляді листа від Громадської авторської ради УААСПу та відверто ігнорує будь-яку можливість зустрітися з Костюком, який мав би засвідчити пану Степану прувами з Лісабона в своєму телефоні (фото та відео), люди якого рівня особисто підтримують прагнення української спільноти до цивілізаційного Закону про роялті, і в яких не виникло жодних сумнівів щодо фаховості діянь нового керманича УААСПу, а навіть навпаки.

Натомість – офіс Кубіва пришвидшує фарс із конкурсом на посаду голови УААСПа і збирає список тих, в кого буде стояти “вища освіта” і хто хоче керувати УААСПом. Тож очевидно, що Кубів починає грати на стороні олігархів-противників Закона про роялті та прагне усунути Костюка і його команду. І це, зауважте, той самий Степан Іванович Кубів, хто ще рік-два привселюдно бив себе в груди, декларуючи бажання навести лад у авторському праві.

Чому він хоче позбавити авторську спільноту , футбольно кажучи, її Роналду, нагадуючи тренера, який напередодні надважливого футбольного матча свариться зі своєю головною зіркою і не випускає його на фінальний матч Чемпіонату Європи? Що це, як не #ЗРАДА? В чому причина раптової зміни позиції Степана Кубіва саме після успіху Дмитра Костюка на Конгресі CISAC -2017 в Лісабоні?

Чи хтось з олігархів, що може й знає як впливати на свідомість Кубіва, нарешті переконався, що Костюк з його продюсерським досвідом “Віагри” таки дійсно знає абсолютно всі продюсерські схованки й прийоми і почав розуміти, що корупція, як раніше, вже не пройде?

Бо хіба що лінивий не бачить, наскільки фундаментально Костюк почав викривати схеми часів молодого Табачника і захищати права українських авторів (доречі, не тільки в шоу-бізнесі) заробляти більше. Для творчих людей України, яких роками безбожно обкрадали, виплачуючи крихти, прозора діяльність Костюка означає в рази збільшення доходів – і УААСП вже б`є ркорди по роялті навіть без “олігархічних” радіостанцій та певних телеканалів – 5 рекордів за минулий рік.

Виникає питання: а чи адекватно розуміє Степан Кубів і його родич, що шите білими нитками намагання поставити “свою людину” і похоронити доходність та прозорість УААСПу та реформу авторського права, бо роль Костюка в ній більш, ніж очевидна – це величезна свиня Гройсману, ще більший кабан – для президентського іміджу, а для реноме держави в очах цивілізованого світу – усунення від обов’язків вочевидь успішного реформатора взагалі гігантський, дурно пахнучий корупційний мамонт, що відкине українських авторів знову в лігу країн третього світу.

Можна не бути особливим пророком, щоб прогнозувати, що про цинічне відновлення старих схем по обкраданню авторського роялті писатимуть багато міжнародних видань. Творча спільнота нації, звісно, не вийде на авторський Майдан, але методично буде писати листи (які на відміну від Кубіва на Заході читають) в різні міжнародні організації та “віддячувати” винним в своїх бідах у своїй творчості – не в одному сатиричному творі чи кобзарській пісні, причому їх стане багато.

100% не зрозуміли ні Кубів, ні його зам міністра-родич, ні офіс Кубіва, яким професійно-важливим для міжнародного реноме авторської спільноти України було те, що “не маючий вищої освіти” Дмитро Костюк став першим за багато років керівником УААСПу, котрий мислить необхідністю UKRAINE бути на №1 події у світі авторських прав – щорічному Конгресі CISAC. І вкрай гідно представив там у 2017 році нашу авторську спільноту.

Хоча, напевне, “кубівці” на те скажуть, мовляв, для розуміння цього просто треба було бути продюсером, от і все, а усі колишні багаточисленні керівники УААСПу продюсерами не були, але вищу освіту мають.

Хай там як би Кубів та К не старалися, їм все ж варто не забувати, що авторська спільнота України ніколи не відмовиться від бажання мати цивілізований УААСП, Закон про роялті та Закон про спонсорство і меценатство. І нашу боротьбу підтримує, консультує та тримає руку на пульсі вся світова авторська спільнота.

Так що всі, хто хочуть поховати Костюка, мають усвідомлювати, що він – то семена…

Александр Ягольник