Музейними просторами в Пирогові бродять безпритульні собаки

Выбор подходящих сотрудников

является самой важной задачей

всякого организатора. Глупый

организатор подбирает и соот-

ветствующих себе сотрудников.

Иван Солоневич.

Народная монархия.

Пам’яті козлика Сметанки присвячується.

За нашими даними, останнім часом почастішали звернення громадян до Голосіївського районного відділу поліції з приводу нападів зграй здичавілих собак у районі музею архітектури та побуту у Пирогові. Це стало наслідком деградації території музею, що набуває загрозливих масштабів.

Два роки тому працівниками музею була реалізована акція-перформенс, яку ми провели перед Міністерством культури України. Активну участь в акції приймав білий козлик Сметанка. Ми пропонували його, як альтернативу мутнопризначеному директору скансену Юрію Бойку. Як показала історія, призначення Сметанки на посаду директора принесло б значно меншу шкоду музею, ніж недолуге керівництво попа-директора з його командою. Не було б мільйонних фінансових зловживань, матеріальних та іміджевих збитків, фабрикування документів, падлючого поводження з персоналом. Козлики так само легко могли б замінити обох заступників-«прохвесіоналів» директора, що допомагають «батюшці» нищити музей. Більше того, я ризикну спрогнозувати, що цап на посаді багатократного віце-прем’єра урядів В. Кириленка, який протягнув на директорські посади команду «музейних термінаторів», був би менш шкідливим та збитковим.

Але, від козлів давайте повернемось «до наших баранів». Третій рік триває дезінтеграція найбільшого скансену в Європі. На жаль, криза у музейній галузі співпала з управлінською кризою у Міністерстві культури. Ситуація склалась така, що «не можуть» ні «низи», ні «верхи» (по К. Марксу). Стару генерацію керівників музейних зібрань замінили випадкові люди, призначені з примхи таких самих випадкових міністрів. Подекуди посади керівників посіли відверті аферисти. Але, незважаючи на кричущий непрофесіоналізм «нової генерації» керівників, Мінкульт не має ані інструментів, ані політичної волі для того, щоб припинити порушення, що межують з криміналом.

Кричущу некомпетентність керівництва видно неозброєним оком: другий сезон музейні поля, що, за задумом, повинні бути засіяні зерновими культурами, заростають бур’яном. Архітектурні об’єкти вкрай занедбані. Повний безлад з десятками тисяч експонатів, що приходять в непридатність. Замість демонстрації побутових традицій, звичаїв, обрядів – ряди яток з шашликами, надувні гірки, шансон– Гідропарк якийсь, а не Музей, та ще й Національний! За наявності більш ніж тридцяти наукових працівників музей за десятки років не підготував жодного кандидата наук, останнім часом зійшли нанівець конференції, наукові публікації. Виставкова діяльність за наявності більш ніж сімдесяти тисяч експонатів відсутня. Музей, як науковий заклад, «почил в бозє» . Та сама історія і з культурно-просвітницькою діяльністю. Фольклорні заходи музею – це запрошення самодіяльних гуртів з сільських клубів та примітивна імітація обрядів. Але, останній час і цього нема. Коляди, Різдвяні свята пройшли повз музей. Увесь зимовий період над дерев’яними будиночками Пирогова висіла гнітюча тиша. Більшість експонатів зачинені, доглядачі з’являються рідко, а в третій годині автобус-«розвозка» вивозить працівників додому. Не буду стверджувати, що в усьому винен генеральний директор, який взагалі-то і не контролює ситуацію. Левова заслуга в цьому належить і його заступникам – Анатолію Науменку та Ігорю Паньківу. Останній, як заступник з науки, умудрився за сім років сидіння в кріслі займатися чим завгодно, крім наукової діяльності та остаточно поховати музейну науку.

  А чим же займається директор Юрій Бойко? Поява кількох кримінальних проваджень, пов’язаних з фінансовими зловживаннями, свідчить, що він часу даремно не витрачає. Прийшов на роботу преподобний з помічниками-аферистами, які одразу ж почали нишпорити, де можна заробити. Проведений «типо» фестиваль «Країна мрій» приніс збитки та руйнування музею, та мільйонний прибуток у кишені попа та його команди. Благословляли це «дійство» високі посадовці, в тому числі віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко. Чисто платонічно, звичайно. Було відкрито кримінальне провадження. Невгамовний піп відкрив на вході до музею «ліву» касу, що почала раптом продавати квитки на якісь міфічні «заходи» по ціні на 10 гривень дорожче, ніж були до того. Було відкрито нове кримінальне провадження… – пише https://linadov

Але – от диво! – кримінальні провадження несподівано починають «буксувати», а одному з них раптом… присвоїли інший номер – справи, яка вже була закрита – очевидно, хтось впливовий дуже зацікавлений у знаходженні на посаді такого недолугого керівника, як Юрій Бойко з такими самими нетямущими заступниками. В чому зміст нищення музею – думаю, ми незабаром побачимо. «Ліві» квитки, «ліві» фестивалі, «ліва» оренда… Очевидно, на музейні землі вже теж хтось поклав око – кудись раптом «зникли» документи на землю.

Цікава в даній ситуації позиція Міністерства культури – я б її назвав «позиція спостерігача». Численні відділи та штат чиновників міністерства, які, згідно Положенню про Міністерство, повинні «контролювати, координувати, наглядати…», насправді в кращому разі обмежуються відписками та вичікують, що ситуація вирішиться сама. Вочевидь, Міністерство перетворилось на самодостатню систему, яка переганяє папери з одного кабінета чи поверха на другий – і на це йде весь час і енергія. А Бойко, якого називають кумом Кириленка, відчуваючи повну безкарність, своєю діяльністю веде музей до повного банкрутства. Висока «майстерність» попівської команди видна всім, навіть пересічним відвідувачам, які зрідка ще заходять в музей та зустрічають там зачинені будинки та зграї здичавілих собак. «В упор» не бачать її лише у Мінкульті та правоохоронних органах – доведеться допомогти.

В. Логвінов