Старійшина Збройних Сил України: 70 літній боєць!

Є люди, які постійно їздять вздовж лінії оборони. Бо там живуть і працюють. Відповідно, спостерігають те, чого ніколи не побачиш по телевізору.

Іноді, викладають в мережу такі фото і короткий текст, які стають сенсацією. Правда не зразу – до більшості доходить не відразу…

Заступник Голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Ігор Стокоз щойно повернувся з якихось крайніх точок Першої лінії оборони. Поділився вражаючим відкриттям – знайшов аксакала ЗСУ! Добровольця, якому 70 років!

Пряма мова Ігоря Стокоза:”Найстарший воїн ЗСУ на ім’я Владислав, позивний “Сєдой”. Йому сімдесят. В 2015-му дружина викупила його з полону. З літа 2016-го року на передовій. Каже, що буде воювати за Україну до перемоги”.

Igor Stokoz

Жодної географічної назви, прізвища, номеру бригади.

Просто боєць. Доброволець. Був у полоні. “Сєдой”. Воює на передовій.

Дідуся явно оберігають – особливо не афішують. Дізнається начальство – почнуть звільняти, чи спробують відправити кудись у тил. А старий козарлюга прагне до бою! Хоче воювати!

І воює!

Можливо на таких Героях і тримається наша Армія? Та і вся Україна!

Всупереч всьому! Проти всіх!

Дід – символ!

Хоча, таких Бійців майже не нагороджують, журналістам не показують. А даремно!

Раптово, суспільство дізнається про загибель 19-річного Героя, що воював з 2014…

Чи про похорон видатного співака, що виступав у Паризькій опері, але буденно воював під Дебальцево…

А можна якось писати про тих, хто ще серед нас, але свідомо протистоїть рашистській навалі із зброєю в руках, СЬОГОДНІ. Щодня ризикуючи життям…

Обмеживши доступ журналістів до Першої лінії оборони, “стратеги” Генштабу, Міноборони і СБУ, зробили велику помилку! Преса, їдучи у ті самі, давно визначені точки, під наглядом представників прес-служб, спілкуючись лише з “перевіреними” бійцями, ніколи не знайде такого “Сєдого”! А якщо знайдуть – не дадуть нормально поспілкуватися…

Час зняти оті штучні обмеження! Показавши на крайніх блок-постах звичайний паспорт, можеш пройти мало не в окопи, чи таємними стежками навіть через лінію фронту. Щойно покажеш корочки “Преса”, дістанеш фотоапарат – миттєво перетворюєшся на шпигуна.

Міноборони ризикує отримати звання головного ворога журналістів! Як і Мінстець з Генштабом та СБУ, що напридумували купу обмежень для преси!

Журналіст, який лізе на нульовку чи виходить з солдатами у рейд, робить це ДОБРОВІЛЬНО! Ми усвідомлюємо рівень ризику і розуміємо, що буде, коли пристрелять чи скалічать. Тому на лінію вогню свідомо йдуть одиниці. А от дозволити пресі працювати у ближньому тилу, вільно спілкуватися з бійцями, коли є ризик лише артилерійського вогню, варто! Під особисту відповідальність журналіста і редакції. Є страхові компанії – хай передбачають ступінь ризику, а не армія.

Тому, потенційний символ-старійшина ЗСУ “Сєдой”, з карколомною біографією, досвідом, ідеологічними установками, які могли б стати прекрасною патріотичної історією, так і залишається невідомим з фотографії, зробленої невідомо де…

З такими обмеженнями для преси, вести пропагандистську війну неможливо. Можливо, колись це зрозуміють і в штабах…

Старійшині ЗСУ – Слава!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”