Будні музеїв зони АТО

Без заробітної плати, електрики і опалення. Зберегли!

Неподалік, як завжди, з чогось стріляють. Зловісні мінні поля. Йдуть колони військової техніки. То відкривають, то закривають КПП на окуповану російськими терористами територію. Щоденні бойові зведення. Поранені в лікарнях.

Це робочі будні співробітників Донецького обласного краєзнавчого музею. Вірніше, трьох сільських філій: Немировича-Данченка, Прокофьєва, Музею лісу. Саме на їх базі перереєстровано бренд ДОКМ, головний офіс якого - виставкові зали і розкішні колекції - залишилися в окупованому Донецьку. Були пограбовані терористами і демонстративно обстріляні важкою артилерією, Градами, аби замести сліди. Серед підозрюваних – сумно відомий Ігор Гіркін.

Донецький краєзнавчий музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, оформлено всі документи, а головне - співробітники отримали заробітну плату більш, ніж за два роки. Розблоковано бюджетні платежі.

Нагадаємо, у подібній ситуації опинилася і філія Донецького обласного художнього музею в селі Прелесне. Їх «епопея» тривала більше року. Робота відновлена, музей врятовано, заборгованості погашені. Готується конкурс з обрання директора.

Всі музеї зони АТО працюють. Там живуть люди і ростуть діти

Треба розробити нову наукову концепцію ДОКМ, враховуючи реалії. Оновити експозиції. Осучаснити заклади. Фактично, треба заново створити весь пакет наукової документації, розібратися з фондами. Однак умови прифронтової зони відлякують спеціалістів, які готові приїхати, але, подивившись на карту, миттєво відмовляються.

Фронт за кілька кілометрів. Музей лісу у Волноваському районі. Поруч відоме КПП у Новотроїцькому. Окупований і фактично оточений Докучаєвськ. Перша лінія. У будь-який момент може розпочатися велика битва чи спроба прориву.

Село Красне, Покровського району, де Музей Сергія Прокофьєва, на честь якого названо Донецький аеропорт, поряд з Курахівською ТЕС. Друга лінія. Неподалік розстріляні артою Красногорівка, Мар`їнка, ще одне КПП. Окопи. Електростанція стратегічна – сепари давно щось планують.

Відносно «спокійно» у селі Нескучне, де знаходиться Музей Немировича-Данченка. Третя лінія оборони.

Ось такий нині Донецький обласний краєзнавчий музей. Зрозуміло, автівки у новообраного директора Світлани Глушко немає, як і коштів на її придбання. І як їздити через блокпости в умовах прифронтової зони, особливо взимку, коли після 15-00 вже сутінки, видатні столичні диванні “музейні критики”, навіть уявити не можуть.

Попри все, музейники налаштовані оптимістично, жартують. Мріють виграти якийсь європейський грант, чи оформити щось через благодійні фонди. Наївні. Представники міжнародних організацій і до тилового Краматорська їдуть як на війну і мало не в броніках. Я намагався пояснити їм про допомогу трьом маленьким сільським музеям, загубленим у трьох лініях оборони вздовж фронту, – просто не зрозуміли.

Всі музеї зони АТО працюють. Там живуть люди і ростуть діти.

Віктор Тригуб

Редактор журналу "Музеї України"

http://nv.ua/ukr/opinion/trygub/budni-muzejiv-zoni-ato-338129.html