З гранатою до музею. Будні АТО…

Про життя музеїв прифронтової зони можна написати книгу. Колись… Головне – заклади культури вдалося зберегти і забезпечити щоденну роботу.

А нині продовжується чергова Музейна експедиція в АТО за сприяння якій ми дякуємо Міністерство культури України, Міністерство молоді і спорту України, Управління культури Донецької ОДА, Запорізьку ОДА, Покровську міськраду!

Вже відбулося відкриття кількох виставок у різних містах, взяли участь у  культурно-мистецьких заходах. Встигли навіть побувати в невеликій автоаварії – наш автобус злетів у кювет, не розминувшись з колоною військової техніки. Обійшлися невеликим стресом.

Однак, найбільше враження викликав дивний візит до одного з музеїв Донеччини місцевих “представників” ВПО “учасників АТО”, зареєстрованого чомусь в одному маленькому містечку на … Київщині!

Ми щойно змонтували виставку про історію українських прапорів. Від Київської Русі, до бойового сьогодення. Під двері музею красиво підкотилося кілька крутих іномарок, зайшли “представники” громадської організації.

Вирішили НЕГАЙНО розмістити в музеї фотовиставку про Іловайську трагедію. Зрозуміло, справа потрібна. Але, такі акції варто узгоджувати за кілька днів, хоча б. Написати офіційного листа, знайти вільне виставкове приміщення, все продумати, змонтувати. Прослідкувати, аби відкриття “не наклалося” у часі з іншими, запланованими раніше виставками…

Брутальні чоловіки нічого цього слухати і розуміти не хотіли! Все і негайно!

-Развесили здесь тряпки, никому не нужные! – заявив один з них, намагаючись зірвати щойно розвішані прапори з ретроспективної виставки історії прапорів Української держави (!) у різні епохи!

Наші скромні жіночі спроби припините те свавілля викликали ще бурхливішу реакцію – в руках у молодика виникла справжня бойова граната! Колективними зусиллями ледве заспокоїли, заодно врятувавши щойно відремонтований музей від можливого вибуху… Як і життя співробітників та відвідувачів.

Поступово всі заспокоїлись, “представники” поїхали, пообіцявши скоро повернутися. У таких ситуаціях згадується фраза про тихе музейне життя…

Відразу почалися телефонні дзвінки. “Представники” пожалілися на музейників комусь в ОДА. Звідти зателефонували в міськраду, звідти начальнику міської культури, а потім всі і без того переляканій директорші музею.

Наказ – негайно відкрити фотовиставку.

Цього разу хоч прапори не чіпали. Вирішили зняти вернісаж. Мабуть вже і змонтували.

Взагалі, приходити до храму історії, яким є музей, у збудженому стані та й ще з бойовою гранатою, не дуже ввічливо. Більше того, здається це балансує на межі кримінального злочину з розділу тероризм.

І ніякі “бойові заслуги”, психічна виснаженість, міжнародна напруга, світовий заговір виправданням бути не можуть!

У прифронтовій зоні накопичується масова агресивність. Більше двох років триває ця дивна війна, кінця якої не видно. А там живуть люди, ростуть діти. На мою думку, варто проводити там більше позитивних мистецьких акцій. Плач, трагедії, голосіння, скиглення про важку долю нашого прекрасного народу не піднімають бойовий дух! Навпаки, вселяють зневіру, безнадію. Знищують рух до опору. Чого і прагнуть наші вороги, лише вичікуючи зручного моменту, аби послати путінську армаду ЛДНР для захоплення нашої землі. І ми всі, хто просуває мистецькі акції в зону АТО, повинні те знати і розуміти.

Прекрасно сприймаються виставки патріотичного плакату учасника АТО, арт-директора Музею плакату Юрія Неросліка. Ми, до речі, забезпечили виставковими комплектами всі основні музеї Донеччини.

Постійно просять привезти виставки майстрів Самчиківського і Яворівського розпису, сучасних художників, рушники, вишиванки, організувати майстер-класи з писанкарства чи розмальовок… Це – основа патріотичного фундаменту виховання молоді! Зайдіть на сайти ДНР – як там масштабно і насильно русифікують дітей, вбивають їм путлерівські ідеологеми, вчать ненавидіти і вбивати жидобандерівців… У тому числі через окуповані музеї. Цьому нам всім треба жорстко протистояти, українізуючи наш Донбас. І музеї, заклади культури, школи є теж передовою лінією цього фронту.

Тому ходити до музею з гранатою – не патріотично!

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейної експедиції в АТО

Від редакції: Журнал “Музеї України” направив запит до громадської організації учасників АТО в одному з маленьких містечок Київської області. Чи мають вони представництво в Донецькій області? Чи міг хтось з їх представників “учасників АТО”, публічно обзивати колекцію українських прапорів, у тому числі бойових частин ЗСУ та НГУ “тряпками” і погрожувати співробітникам та відвідувачам музею, де постійно знаходяться діти, бойовою гранатою чи її макетом? Ми розуміємо, що це може бути якась дрібна провокація, але не звертати увагу на подібні факти не можна!

Очікуємо дієвої реакції!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”