Мандри прифронтовою зоною-15

Нині Донеччина пересичена культурологічними заходами. Всі чомусь їдуть у мирні Краматорськ, Слов`янськ, іноді у Маріуполь. Вздовж залізниці. 1-3 лінії оборони більшість творчих людей свідомо уникають. А саме там вони найбільше і потрібні.

-Давайте спробуємо інформаційно підняти незаслужено забуті Костянтинівку і Торецьк! – запропонувала  начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Необхідна якась помітна мистецька акція, після якої  до тих міст поїдуть артисти, художники, письменники…

Ми подумали і вирішили познайомити Донеччину з її визволителем, учасником АТО, що воював під Іловайськом, художником, арт-директором Музею плакату при журналі “Музеї України” Юрієм Неросліком. До того ж, після демобілізації, Юрій без роботи і крім патріотичних плакатів, почав малювати гарні картини.

Так почалася культурно-мистецька акція “Кольори мого життя” і чергова Музейна експедиція. Спільно з куратором від Управління культури Володимиром Землянком узгодили дати, маршрут і поїхали.

Почали з Костянтинівського міського музею. Тут вже розміщено експозицію про Майдан, АТО, волонтерів. Презентували і виставку Юрія Неросліка. Ми додали ще одну – плакатний стиль Донеччини, яку, після обговорення схвалили відвідувачі. Зробили фотосесію музею, готуємо статті. Гарно поспілкувалися з директором Ритою Карповою.

Потім наш мікроавтобус зупинився біля прекрасної будівлі – Міський комунальний заклад культури “Палац культури та дозвілля” Костянтинівки. Познайомилися з директором Володимиром Демиденком, який з співробітниками, закінчував монтаж виставки картин і плакатів Юрія Неросліка. Переконавшись, що все нормально, рушили на прифронтовий Торецьк – так нині називають Дзержинськ.

Місто складне. Фронт на околиці. Поруч окупована Горлівка. Чомусь не здійснили люстрацію – при владі ті ж, хто кликав Путіна, проводив референдум, ліпив ДНР… Музей на реконструції. Будівля міськради підірвана і спалена. Відділ культури і музейники перебралися до бібліотеки. Яка напрочуд тепло оформлена в українському стилі, проводить чимало патріотичних заходів.

Подарували виставковий комплект плакатів, які урочисто презентували наступного дня, музею створили сайт. Проїхалися містом, де чітко відчувається прифронтова напруга. Неподалік Авдіївка, де постійно гримить, інші гарячі точки. Якщо буде сепарський наступ, тут вістря удару… Тож тиша дуже оманлива. І так два роки. Побажання миру тут сприймається зовсім інакше…

Митці, яскраві проукраїнські акцї, спектаклі, концерти, виставки – дуже потрібні Торецьку! Але, війна поруч. Безпека. Рівень терористичної загрози – все ускладнюють. Варто продумати якусь спеціальну гуманітарну програму для подібних міст. Але, хто створить і реалізує?

Проблеми.

Костянтинівка, в контрасті з Торецьком, живе спокійним мирним життям. Про війну нагадують лише військові. По обіді ненадовго заїхала Аліна Певна, переконатися, що у нас все нормально. До нас приєдналася постійна учасниця музейних мандрів Марина Ємцева – патріотка, красуня і розумниця. Саме на основі її фото Юра Нерослік зробив знаменитий плакат – україночка з позивним Малінка. Нарешті познайомилися!

Нас приєднали до концерту співачки Анастасії Приходько, що виступала перед 90 батальйоном 81 бригади і активістами міста. Повний зал. Овації. Душевно! Гарний концерт!

Урочисто відкрили дві виставки. Людей було багато! Як і преси. Потім – вал публікацій. Все пройшло на вищому рівні! Спасибі профі з Палацу культури! Подарували закладу сайт – вчаться керувати.

Журнал “Музеї України” висловлює щиру подяку начальнику Управління культури Донецької ОДА Аліні Певній за сприяння 15 Музейній експедиції в АТО! Прифронтовий Торецьк і Костянтинівка отримали 5 виставок картин і плакатів Ю.Неросліка, масові заходи. Пані Аліна,2014-го, одна протистояла спецназу ГРУ у Мар`їнці – рятувала прапор. Виносила нерозірваний Град з бібліотеки, була під обстрілами… Разом ми проривалися на Новомихайлівку дорогою, яку обстріюють снайпери днр… Були в Сартані… Побільше таких патріотів у владу!

І кілька “непричесаних” спостережень з Фейсбуку:

У Києві це не помітно. Але, на Донбасі відбувся чіткий проукраїнський перелом. ВСІ за МИР! І більшість – за Україну! Україна – це мир! Це розуміють і сепари. Відповідно, рівень терористичної загрози для масових патріотичних акцій дуже зріс! Особливо у прифронтовій зоні…

Не треба лежати на дивані і нити – чи потрібен нам Донбас? Піднімайтеся і їдьте! Організовуйте українські акції. Хай навіть у тилу. Якщо у містах біля фронту – взагалі супер!

Ярослав Маланчук – патріот України. У 2014 у Костянтинівці захищав державний прапор, боронив Україну. Бандити ГРУ і сепари його захопили – 60 діб у підвалах Гіркіна в Слов`янську. Катували, знущалися, принижували. Не зламався. Не відпустили і не обміняли. Кілька разів умовно розстрілювали. І секретар міськради Костянтинівки. Робив референдум, підтримав ДНР… При владі і досі. Виніс букет Насті Приходько на концерті – вже “патріот”… Маланчук почав зганяти зі сцени. Скандал. То хто правий?

Ще про скандал у Костянтинівці на концерті Насті Приходько. По закінченні всі учасники перемістилися до нас в арт-хол на відкриття виставки картин і плакатів Юрія Неросліка. Все пройшло нормально… Тут питання до правоохоронців – якщо є факт державної зради держчиновниками – справа, слідство, суд, арешти… Повна бездіяльність… Все йде на друге коло…

Розповіли про чоловіка з Костянтинівського району, що врятував групу спецназу СБУ під телевежею. Справжній герой! Місцеві сепари його всіляко принижують. Ніяких нагород і визнання. Хоч морально підтримайте!

Ще дід-легенда. Коли днр поперла, взяв вудку, прилаштував укр прапор і вийшов на центральну площу, здається у Дружківці. Сепари не врубилися від такого нахабства. Протримався 20 хвилин. Потім налетіли – били прикладами. Вибили зуби, поламали кістки, потягли у підвал. Діду під 80… Ось – справжній герой! Ніхто не знає… Вижив, хворіє…

Разом з співачкою Анастасією Приходько протестували Костянтинівку. У чудовому Палаці культури і міському музеї МОЖНА проводити масштабні патріотичні заходи! Але, все узгоджуйте! Організовуйтеся за кілька тижнів. Думайте про безпеку! Зброї багато… Гранати, міни… І сепари… Дебілів, які можуть стрельнути чи кинути – вистачає… Це не так смішно, як декому здається! Виникло чимало “валантьораф-рятівників”, що раптово випадають з поїзда і крім проблем і провокацій нічого не приносять. Зважайте на патріотів, які там постійно! І їм там жити!

В принципі, це все. 15 Музейна експедиція в АТО благополучно закінчилася! Зробили якісь маленькі добрі справи. Інформаційно-культурологічно “прокачали” Костянтинівку. Сподіваюся, сюди потягнуться митці.

Втомлено повернулися, зарікаючись від таких волонтерських мандрів. Хоча, за кілька днів, подивившись на наших галасливих корупційних політиків, знову потягло…

Волноваха?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник 15 Музейної експедиції в АТО