«Якби в Донбасі проводили українські акції – не було б війни!»

Зараз до Донбасу поїхали і митці, і музиканти, і театри, і бандуристи, і художні колективи, і письменники. Розпочалося культурне відродження.

З новин: «Во время утреннего обстрела, который боевики вели по поселку Зайцево Донецкой области, снаряд попал в частный дом, где находилось четыре человека. Один из них ранен».

Чоловік зачитував інформацію, а я  збирала валізу: вечірнє плаття, косметика, шовкові шалики, парфуми, туфлі на підборах – на днях мало бути  відкриття вернісажу неподалік того сумновідомого Зайцевого – у місті Бахмут.

Після чергової інформаційної «атаки», набрала номер знайомого у Бахмуті і запитала, що ж там насправді відбувається. Почула: «Негайно виключи Інтернет  і купуй квитки. У нас все тихо і мирно. Навіть вибухів не чути. Чекаємо!».

Зайцево всього в 14 кілометрів від Артемівська (нині Бахмут) і за останні півроку місцеві жителі не чули вибухів. Істерика в Інтернеті – більше нагадує віртуальну війну, яку розпалюють в інформаційному просторі. І люди бояться. Бояться настільки, що сприймають зону АТО, як територію війни, куди  їздять тільки військові та волонтери. Про справжнє життя мирних людей  знають мало, дуже мало. Сіра інформаційна зона. Але, сьогодні в цій зоні вирує культурне життя: проходять концерти, спектаклі, виставки, презентації, конкурси, фестивалі. Зараз до Донбасу поїхали і митці, і музиканти, і театри, і бандуристи, і художні колективи, і письменники. Розпочалося культурне відродження. До будинків культури і музеїв майже кожного дня сходяться люди, немов на вогник світла і добра, радості і надії.

28 березня 2016 року  у Артемівському краєзнавчому музеї відбулась культурно-мистецька акція «Львівська палітра», де були презентовані роботи галицьких художників. Це одна із наймасштабніших виставок, яка зібрала понад 30 художників Львівщини на Донеччині.

 Акція відбувалася під егідою Управління культури і туризму ДОДА, Музею «Жовківського замку» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Возницького, Артемівського краєзнавчого музею та громадських організацій, які взяли на себе всі організаційні клопоти.

Відкриття відбувалося за класичними правилами: з великою кількістю відвідувачів, пресою, музичним супроводом. Відкривали акцію Олена Смирнова, директор Артемівського музею, Софія Каськун, завідуюча музею «Жовківський замок», Володимир Землянко, головний спеціаліст обласного управління культури. Виступали представники місцевої влади, художники, мешканці міста.

У виставковому залі музею зібрали разом роботи львівських і донецьких художників, які показали єдність і різноплановість двох художніх шкіл: якщо галицькі художники орієнтуються на авангардиську школу Західної Європи, то  донеччани – класичної реалістичної школи. Більшість картин донецьких  митців – це пейзажі, натюрморти зі стриманими пастельними тонами . Картини-фотографії, картини-листівки, картини реалізму.  Львівські художники більше експериментують, фантазують. Їхні роботи – картини-відчуття, картини-абстракції. По художнім роботам видно, що українське мистецтво має різні коріння, різний менталітет, різні бачення розвитку сучасного  мистецтва. Але, всіх єднає любов до батьківщини, любов до своєї землі, любов до України: і на львівських, і на донецьких роботах проходила українська символіка, українська тема, українські думи.

Відвідувачі старалися переходити на українську мову, згадували своє перебування у Львові, порівнювали школи і ділилися своїми враженнями, фотографували і робили селфі.

І прозвучала   найважливіша фраза: «Якби в Донбасі проводили українські  акції  – не було б війни!»

 Наталка Іванченко, куратор акції «Львівська палітра», шеф-редактор журналу “Музеї України”