Булава Кубані, архів Іваниса і лист Послу Андрію Шевченку

Колегія Святого Андрія. Вінніпег, Канада. Саме там втратили слід Булави Кубані! Відновлюємо пошук!

Цій пригоді вже десять років. Але,  полювання на козацьку булаву, яку тримали в руках легендарні гетьмани і отамани, починаючи від Сірка, не закінчилося. Наше розслідування миттєво перетворилося на легенду. Цього мало! Потрібен результат!

Шукаємо впливового політика, депутата, партію, які б могли реально вплинути на МЗС України, наше Посольство в Канаді, діаспорні організації… На перший погляд таке просте завдання перетворюється на захопливий міжнародний детектив з елементами реаліті-шоу. Саме за це нашу команду так не люблять професійні історики з передраними дисертаціями, хоча здобуті нами факти жадібно включають до своїх книг, забувши вказати джерело. Та ми вже якось і звикли. У кожного свій шлях…

А історія булави може стати основою сценарію гостросюжетного фільму, якщо у когось вистачить розуму подібне кіно зняти.

Перші згадки про булаву починаються з Сірка. Потім вона перебувала у ватажків козацтва. Запорожці взяли її на Кубань.

Важливу роль зіграла булава після 1917 року. Тоді, Законодавча Рада Кубані проголосила створення Кубанської Народної республіки. Після бурхливих подій, помилкового союзу з Денікіним, влада у Кубанському козацтві перейшла до отамана М.Букретова. Було призначено останнього Прем`єра Кубанського Уряду Василя Іваниса. Уряд Іваниса обстоював ідею незалежності Кубані, або входження до складу незалежної України.

Під натиском більшовиків, Армія Кубані відійшла до незалежної тоді Грузії. Отаман Букретов впав у депресію, передавши повноваження отамана Кубанського козацтва Василю Іванису. У тому числі і булаву.

Іванис вивіз булаву на Захід. Перед смертю у 1974 році, він написав Заповіт, згідно якого цінний особистий архів та булава Сірка, передавалися на зберігання до Колегії Святого Андрія у Вінніпезі (Канада). У випадку, якщо Кубань увійде до складу України, Іванис просив булаву і архів передати до Краснодару. Якщо Україна стане незалежною без Кубані – цінності переправити до Дніпропетровського історичного музею імені Д.Яворницького.

Справа в тому, що ця булава має важливе моральне і містичне значення для українців. Як повідомив історик із Запоріжжя Максим Остапенко, точну дату виготовлення і першого володаря встановити не вдалося. Є згадки про те, що булаву використовували і отаман І.Сірко, і Б.Хмельницький, і інші козацькі лідери. Дуже можливо, що булава побувала в руках всіх отаманів і Гетьманів. Зверніть увагу на булаву, що знаходиться в руках скульптурного Богдана Хмельницького навпроти Софії – виходить це саме та булава, що лежить десь в Канаді!

Oцінити грошима булаву неможливо. Хоча приблизна вартість цього експонату може складати кілька мільйонів доларів… Але, лише для України і наших вічних ворогів з Росії. Для випадкових торгашів антикваріатом то лише щось старовинне.

Є опис.  Руків`я виготовлене з цінного дерева, а навершшя із золотих і срібних дольок. Максиму Остапенку вдалося відшукати вирізку з козацького журналу із поганеньким чорно-білим фото булави за 1950 рік.

Журналісти часописів “Нова Січ” і “Музеї України” зверталися до  МЗС України і Секретаріату Президента України, повідомивши про знахідку. Попросили долучити і державні зусилля. Тиша. Був депутатський запит. Нуль.

Паралельно, журналісти звернулися до отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, який долучив до розшуків Службу безпеки козацтва, сформовану з козаків, які раніше працювали у ФБР, ЦРУ, поліції і спецпідрозділах армії США. Щось пішло не так…

Ми вдячні одному з лідерів Ліги українців Канади Оресту Стесіву, який моментально роздобув адресу Колегії Святого Андрія, дав цінні телефони. Власним куцим коштом, ми провели кілька телефонних переговорів з Канадою, аби  розшукати булаву запорожців і архів Іваниса.

До розшуків залучили лідера ВО “Свобода” Олега Тягнибока, який пообіцяв особисто зконтактувати з Послом України в Канаді І.Осташем, аби примусити зайнятися розшуками і дипломатів. Марно…

Розслідуванням дуже цікавилися агенти ФСБ, що працювали під дахом Посольства РФ. Після проколу з козацькими регаліями у США і фейєричними розшуками шаблі Мазепи в Канаді, за якою прилетіла ціла спецгрупа з Пітера, ми зрозуміли, що там дійсно “залюблені” в історію України…

Директор Ермітажу вже десять років не може заспокоїтися, згадуючи нас на прес-конференціях і заперечуючи існування  в музеї такої ганьби, як спецхран КГБ-ФСБ, фотографії реліквій з якого ми публікуємо…

Журналісти провели переговори з директором Дніпропетровського історичного музею імені Д.Яворницького Надією Капустіною. Музей готовий прийняти скарби! Хоч тут позитив…

Як ми зрозуміли, Колегія Святого Андрія – потужний заклад, що діє при місцевому університеті. В архівах – чимало унікальних матеріалів з історії України, переданих діаспорою. На жаль, українські дослідники, бувають там рідко. Вінніпег відвідують різноманітні чиновники, які дуже приблизно розуміють принципи роботи з документами…

Зверталися до тодішнього Президента України В.Ющенка, Міністра закордонних справ А.Яценюка – тихий саботаж і вічна заклопотанність.

Через золото і срібло, булаву могли викрасти і продати якісь злодюжки. А де архів Іваниса? Уявіть,яку історичну цінність він має!!!

У нас купа історичних інститутів, кафедр, факультетів, визначних фахівців, світил і авторитетів. Чому ніхто не провів професійного історичного дослідження? Десять років було!

Це все, що я хочу сказати про наших “істориків”. Та і дипломати теж, “молодці”.

Давайте спробуємо ще раз. В принципі, колись непогані журналісти, що нині в Канаді, повинні зацікавитися такою розкішною історією… Позитивний піар гарантуємо!

Надзвичайному і повноважному Послу України в Канаді

пану Андрію Шевченку

Шановний пане Посол!

Журнал “Музеї України” засвідчує повагу і бажає успіхів!

Привертаємо Вашу увагу до неймовірної історії життя патріота-українця Василя Іваниса, що став останнім керівником Кубанської Народної Республіки і отаманом Кубанського козацтва. Виїхав до Канади, де і помер.

Символічну Булаву Сірка і дуже цінний архів він передав на зберігання Колегії Святого Андрія. Вінніпег. Заповів передати їх Україні, коли держава стане незалежною.

На жаль, всі зусилля нашого часопису знайти булаву і архів, ні до чого не привели. Хоча, залучали впливових людей.

Просимо Вас, як справжнього патріота, теж долучитися до пошуків! Просимо зробити офіційний запит в Колегію і отримати офіційну відповідь про долю тих духовних скарбів! Бажано направити до Вінніпегу толкового співробітника Посольства, який би вивчив ситуацію і передивився архіви…

Значення цього розслідування і перемога у сучасних геополітичних умовах – неймовірні! Як і сам процес…

Наш часопис готовий всіляко сприяти!

Успіхів!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”