Світ очима Георгія Ключника

Підручник новітньої історії можна ілюструвати карикатурами Жори Ключника. Лаконічно, влучно, весело і зрозуміло найпухкішій ваті. Саме тому художника так не люблять у путлеровській Расєї.

Ми всі вже звикли до хакерських атак, безпідставним банам у “Факебукі”, якимось безглуздим заборонам…

Дивно, але такого непересічного художника з Хмельницького, як Георгій Ключник, фактично не виставляють у державних українських музеях. “Дуже гостро, тому неформат”.

Єдина повноцінна виставка Жори у Києві, на Троєщині, в напівзакритому Музеї української пропаганди – філії Музею плакату, художнім директором якого Ключник є неформально.

Хоча, на відсутність уваги Георгій не скаржиться. Його роботи широко розповзлися соціальними мережами, постійно використовуються на відомих сайтах, популярні у багатьох країнах.

Народний художник міжнародного рівня.

Таких як Жора будь-яка влада не любить. Відповідно, Жора теж не любить владу. Особливо таку як зараз – нахабно-воровиту… Зрозуміло, ніякі нагороди та звання Жору не наздоженуть, бо “не знайдуть”. Людям творчість Георгія Ключника подобається. Його люблять. І він тим тішиться. Йому вистачає.

Нині Музей плакату при журналі “Музеї України” пробує організувати кілька виставок Георгія в музеях і громадських місцях зони АТО. Багатьом в Донбасі треба подивитися на світ очима Жори Ключника…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”