Лист від колективу Музею історичних коштовностей

Генеральному директору Національного музею історії України

Сосновській Т.В.

 від колективу Музею історичних коштовностей України – філії НМІУ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

16 червня 2015 року у стінах Музею історичних коштовностей України (далі – МІКУ), що є філією Національного музею історії України (далі – НМІУ), відбулася зустріч Вас, генерального директора музею, з керівниками та науковими співробітниками МІКУ (у присутності зам. директора з наукової роботи Б.К. Патриляка і вченого секретаря О.В. Оногди). Ключовим питанням, що обговорювалося на зустрічі, було питання реструктуризації музею та «оптимізації» його штатного розкладу.

Вважаємо за потрібне ще раз довести до Вашої уваги існуючу структуру нашого музею (МІКУ) та зробити наголос на його особливій специфіці з-поміж ВСІХ інших музеїв України. Робимо це, бо вважаємо, що Ви її не усвідомлюєте і, не виключено, що навіть і не хочете знати.

Музей історичних коштовностей України є унікальним та особливим музеєм України, бо в ньому зберігаються та експонуються ювелірні вироби від найдавніших часів (II тисячоліття до н.е.) до початку ХХI ст. Частина цих виробів має найвище, царське (князівське, гетьманське) походження. Чимало предметів сакрального і духовного значення, що були святинями різних народів. Розповідь про предмети поєднує відомості з трьохтисячолітньої історії, біографій митців та історичних діячів, особливостей різноманітних ювелірних технік, етапів розвитку художніх стилів, міфології, богослов’я тощо. Сумарна страхова вартість фондового зібрання оцінюється цифрами з багатьма нулями. Саме тому це зібрання є не лише найціннішою частиною Музейного фонду України, але входить до її Державної скарбниці. В усьому світі таких музеїв одиниці. В них обов’язково запроваджуються підвищені умови охорони, специфічні й обмежені правила відвідування, відповідальне відношення до підбору співробітників. Ще донедавна ця специфіка була дієвою і в МІКУ.

Музей історичних коштовностей – це візитівка країни, її бренд, музей, який допомогає формувати міжнародний імідж України. А історичне та духовне значення його експонатів має величезне значення не лише для України, але й для всього світу. Сміливо можна сказати, що деякі з експонатів взагалі достойні окремих музеїв.

Музей історичних коштовностей було створено у 1963 р. завдяки зусиллям багатьох людей, відданих Україні, бо чимало експонатів, які потрапили до музею, наполегливо рекомендували віддати до Москви та Ленінграду. Історія музею, історія формування його колекції – це особлива грань становлення слави, честі й гідності сучасної України.

За понад 50 років свого існування МІКУ пережив багатьох генеральних і перших партійних секретарів, президентів та генеральних директорів. Він витримав небувалу кількість відвідувачів у 1970-80-х роках, з честю вистояв у важкі 1990-ті та відродився у 2000-ні. За ці часи у МІКУ склалися своя специфічна структура, свої сталі традиції роботи з експонатами та відвідувачами, розподілу відповідальності. Майже за кожним науковим співробітником закріплено певну частину фондового зберігання. Навички зберігання, експонування, наукового дослідження набуваються співробітниками з роками, накопичуються і передаються із покоління до покоління. Оглядова екскурсія є однією з найскладніших з-поміж інших музеїв. Саме тому у музеї вже віддавна склалися особливі традиції підбору співробітників, що переважно відбуваються на конкурсній основі, існують зв’язки різних поколінь співробітників, передачі знань, взаємодопомоги. А головне – взаємодовіри, без якої є неможливим функціонування установи з таким рівнем відповідальності, яка покладається на КОЖНОГО наукового співробітника та їх керівників. Саме тому колектив МІКУ в усіх робочих та життєвих справах виступає як єдине ціле, як колектив однодумців.

Всі означені особливості функціонування музею призвели до складання найбільш оптимальної та працездатної структури музею. Й будь-яке втручання у неї та нехтування життєнеобхідними правилами функціонування музею відкриває шлях до його руйнування, несе загрозу його існуванню, небезпеку експонатам.

На жаль, Тетяно Вікторівно, Ви за три з половиною місяці виконання обов’язків генерального директора не знайшли часу і бажання ознайомитися з нашим музеєм, його колективом, спробувати зрозуміти і оцінити його специфіку і значення. І, вірогідно, саме тому рішення, що приймаються Вами на Ваш власний розсуд, є від початку деструктивними для функціонування МІКУ. Це і розбірки з господарчим сектором, і перенесення каси у приміщення музею (яке є зручним, з Вашої точки зору, для відвідувачів, але протирічить багатьом правилам охорони), і неприпустиме (!) скорочення кількості охоронців, і дозвіл на фотографування у залах музею й таке інше. Показовим став і прийом нових співробітників на вільну ставку до відділу масової роботи. Ви, плутаючись у своїх обіцянках, відмовили у наданні роботи випускниці факультету музеєзнавства, яка писала дипломну роботу про МІКУ і довгий час працювала волонтером, посилаючись на «роздутість» штату відділу, але натомість без всякого попередження і узгодження вже за тиждень прийняли на цю посаду абсолютно випадкову людину! Вірогідно, Ваша кадрова політика щодо МІКУ й надалі буде проводитися саме за таким підходом – з нехтуванням існуючих вивірених часом традицій, правил і норм, які, нагадаємо Вам, закріплено у низці юридичних документів, зокрема Положенні про Музей історичних коштовностей України – філію НМІУ.

Саме з таких деструктивних позицій Ви плануєте здійснити наступний крок, що названий Вами «оптимізацією штатного розкладу». Для цього Ви виходите не з існуючих потреб і робочих задач, специфіки та особливостей музейного процесу, а якихось кількісних показників, важливість яких Вами ж і вигадана. Впертість, з якою Ви апелювали до цих показників, нагадувала підхід не керівника робочого колективу, а зайшлого чиновника, чужого музею, музейному духу і тим співробітникам, з якими він говорить.

Чому для Вас є важливою ця «оптимізація», ми не знаємо. Можливо, це завдання, яке поставило міністерство. Але тоді Ви могли б повідомити нас про це і спробувати спільно знайти вихід. Але, ми переконані, що це Ваше власне бажання, за яким ми бачимо повну неповагу до колективу, намагання його якщо не знищити, то «переламати через коліно». І навіть не зрозуміло, навіщо Вам це?

Проте ми, увесь колектив Музею історичних коштовностей України, одностайно наголошуємо на тому, що зараз у музеї існує оптимальна штатна і робоча структура. Вона викристалізувалася за десятиліття існування МІКУ і враховує всю його специфіку. Ми вважаємо, що будь-які подальші зміни структури музею і його штатного розкладу, проведення безвідповідальної кадрової політики призведе до руйнування Музею історичних коштовностей України як специфічної, особливої музейної установи, а відтак принесе безпосередню загрозу умовам зберігання безцінних експонатів.

Так, Ви, маючи владні повноваження генерального директора, можете здійснити спробу змінити штатний розклад, перевести співробітників з одного відділу до іншого або створювати якісь інші неприпустимі умови для нашої роботи та функціонування музею. Але ми залишаємо за собою право музейників, право громадян відстоювати свою професійну позицію щодо особливостей МІКУ, специфіки його функціонування і виконання нами своїх професійних обов’язків, залучаючи всі можливі юридичні інструменти та використовуючи можливість відкрито апелювати до музейної спільноти, до української та світової громади, до всіх небайдужих і відстоювати свою точку зору, головне в якій не особиста доля кожного з нас, а доля, сьогоднішня і майбутня, одного з провідних українських музеїв – Музею історичних коштовностей України.

17.06.2015 р.