Чому пропутінський сталініст і досі очолює музей Міноборони?

Перефразовуючи класика можна сказати: весь світ театр, а Національний музей Міноборони застряг у цирку, чи вірніше  - у суцільній «реконструкції»! Свідченням цього є невтомна праця його директора В.Таранця – у недалекому минулому керівника і за сумісництвом «командира» клубу «Червона Зірка». Для людини, яка все свідоме життя пробігала по полях бутафорських битв, витворяючи складні кульбіти, сфера музейної роботи в національному закладі мало чим відрізнялася. Тим більше, що особисто колишній проросійський зрадник-міністр Лєбєдєв спочатку їздив на таранцеві реконструкції, а потім  привів його до музею.

Тому, не особливо переймаючись, «червоний командир РККА» продовжував робити справу, якою оволодівав все життя – тобто «реконструювати»! Загалом можна провести паралелі: Лєбєдєв за рік свого «царювання» на посаді, доруйновуючи українську армію, скоротив близько 20 військових частин, а Таранець в рекордно короткі строки розвалив музей, прибравши ряд  постійно діючих експозицій! До того ж музей став своєрідним «тусовочним майданчиком» для  клубу «зірочників»!

Не зрадив собі «червоний командир» і цьогоріч на 9 травня. На музейному сайті було анонсовано відкриття виставки «Перемога. Український фактор», яку у вигляді плакатів розмістили на вуличних металевих конструкціях просто на тротуарі перед музеєм,  гордо поіменувавши «вуличною інсталяцією»! Ну, для самоосвіти могли б хоча почитати, що це таке, але  такими  дрібницями колектив, напевно, не переймається! Хтось може подумати, що це такі новітні форми музейної роботи, а насправді - нерозумне використання експозиційних площ, оскільки (для тих, хто не знає) в середині музею два поверхи у «реконструкції» виставки «Даєш Київ» - а фактично перетворені на павільйони кіностудії Довженка! Транцю  ще залишилося перейти з «виставкою» у гастроном навпроти та орендувати стенди біля Китайського посольства (ну, прилеглі території, так би мовити)!

Так от: 9 травня – «на манєже – всьотє же» - вишикувана колона перевдягнених «червонозорянців» та директор музею Таранець  у радянській формі при повному параді: одиним словом – «красний камандір»! Інших «винуватців» святкового дня, окрім щасливого і трохи розгубленого представника головуючого департаменту МОУ О.Сергієнка не спостерігалося. До речі, екскурсовод музею, що проводив для «бійців» Таранця екскурсію теж вдягнений у військовий камуфляж. Це що – нова уніформа для працівників музею?!

Ну, власне для Національного військово-історичного музею, який ще зовсім недавно, до приходу туди Таранця, був  серйозною науковою установою, така театралізація може бути одноразовим заходом, але не постійним «стилем життя» музею, який, як і Таранець, «застрягне» в одній історичній епосі! Це десь рівносильно тому, якби якась  директорка мистецької галереї одягла сукню з високим турнюром (для непосвячених військових – це особливо пишна спідниця) та на офіційних заходах постійно організовувала б якісь «бали з фрейлінами»!

Але якщо відкинути жарти і звернутися до змістових аспектів діяльності «камандіра» Таранця, то очевидним є «проростання»  в музеї радянської історичної ідеології і риторики  (чого вартує сталінське «Даєш Київ» - ніби інших назв для виставки немає!) та своєрідне ностальгування, яке прохоплюється на ідейному рівні  за «союзом нерушимим».

Якщо вчитатися в  безграмотно написаний (та Бог із ним!) прес-реліз виставки, то, щоб «осягнути внесок України у Перемогу», наголошують на визначальній ролі Радянського Союзу та пропонують відвідувачам «дізнатися цінну інформацію про розширення його кордонів у листопаді 1943 року»!

За своїми науковими потугами В.Таранець, профнепридатність якого до музейної роботи вже навіть визначили компетентні  органи Військової служби правопорядку ЗСУ, вкотре довів, що просто неспроможний  відтворити інший суспільно-історичний простір, подавати сучасне історичне осмислення минулого, окрім того, яке нам мусолили за радянських часів про «общую історію» та «вєлікуюстрану»!

Сепаратистські прибічники цієї ідеології нині на Сході  шматують нашу країну та розхитують її державність. І якщо керівництво Міноборони  вважає, що така робота Національного закладу є нормальною (по принципу – аби щось робилося!), то в цьому випадку можна лише припустити, що  здоровий глузд масово емігрував з їхніх світлих голів! Слід, нарешті, зрозуміти і уяснити для себе той простий  факт, що  замість скарбниці військової історії України  та провідного науково-методичного центру скоро матимете «потєшниєвойска» командира Таранця, які свою «реконструкцію»  в бутафорській формі  видаватимуть за передову  музейну практику!

                                                       Секретарю РНБО пану Андрію Парубію

                                  Шановний Андрію Володимировичу!

Колишні співробітники Національного військово-історичного музею України, підпорядкованого Міністерству оборони України, звертають Вашу увагу на ганебну ситуацію, що склалася в музеї!

В останні місяці правління диктатора Януковича, колишній Міністр оборони Лебєдєв, що нині переховується від правоохоронних органів в Криму, під надуманим приводом звільнив директора і творця музею, справжнього патріота України, кандидата наук, полковника Карпова В.В. На його місце призначили особу з сумнівною біографією, без профільної освіти, досвіду роботи в музейній сфері - В.Таранця. Було звільнено багатьох професіоналів-музейників, замість них прийшли абсолютно випадкові люди, близькі до клубу "Красная звезда", що активно пропагує "здобутки" сталінської Червоної армії та гітлерівських нацистів. Було фактично спаплюжено концепцію музею, де головними героями для молоді та особового складу ЗСУ, визначено радянських солдат сталінської РККА. Ностальгія за "великим" СРСР відчувається скрізь...

Нинішній директор не приховує своїх особистих симпатій до Сталіна та комуністичної ідеології, є прихильником ідеї "русского мира" та військового злочинця Путіна, чиї війська окуповують Крим, а диверсійні загони нищать кращих бійців ЗСУ, МВС, СБУ в Донбасі!

Дякуючи костюмованим шоу клубу "Красная звезда" Таранця, підтримці оточення Януковича, в багатьох регіонах України побували професійні розвідники ГРУ РФ під керівництвом полковника ГРУ Стрелка-Гіркіна, який особисто вбив та поранив кількох офіцерів СБУ та ЗСУ в Донецькій області.

Просимо негайно звільнити Таранця, з такої важливої для виховання особливого складу ЗСУ установи, як головний музей Міноборони, провести службове розслідування його діяльності, особливо стосовно бездіяльності щодо філій музею у Севастополі, де втрачено все майно та колекція.

Вимагаємо відновити справедливість стосовно підло звільненого екс-директора В.В.Карпова та патріотичних співробітників музею, усунених Таранцем.

Колишні співробітники музею Міноборони