У нас час кожного дня йдучи додому, зустрічаючи на вулиці різну сіру  масу, зовсім не знайомих людей, знімаючи навушники у супермакеті (для того щоб навіть привітатись з касиршею) я бачу розпач в їх очах.... Зважаючи на події котрі відбулися та відбуваються сьогодні в Україні, я спочатку думав шо ще через це.. Але сьогодні коли на зупинці людина знепретомніла на неї навіть ніхто не глянув... І тут мене "осинило" люди бояться, бояться допомогти одне одному... Вони зачинилися у своїх "панцирях" і думають про те щоб їм було що їсти і в що вдягнути себе та дітей. І ми розівчились радіти дрібному. Нажаль Майдан нам дав більше розчарування, а ніж радості... Тому той хто це читає -  озирнись навколо, посміхнись, допоможи ближньому