Профіль

ношу_кеди

ношу_кеди

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

весна, щоб в кедах

  • 28.02.11, 21:13
бля....
хочеться весни, і весни не календарної, а весни щоб в кедах...

хочеться...плеєр
в кармані, навушники, рюкзак за плечима, чорні джинси, футболка та
картата сорочка, кеди...і йти. йти вулицями, йти з дому і до вечора,
йти та думати про все на світі..
йти та тупо час від часу вилуплятися у вітрини, чи потайки дивитися на людинку, намагаючись дізнатися, про що вона думає.
о! ледь не забув, ще маэ бути фотоапарат з собою, мій вже потасканий олімпус. робити безглузді знімки.
та просто насолоджуватися теплом...

йти та йти...

а потім - маршрутка, пару грн за проїзд..і кляті 4 стіни, теж ліжко і знову будні.

хочу....

заголовок...назвіть на власний разсуд

  • 21.09.10, 21:03
Ман прокидався.
Лише вищі сили могли уявити, як він ненавидів цей невід"ємний процес
життя. ненависть викликалася тим, що вголві ще були старі трабли, а в
моторі - ще
не погасли вчорашні переживання. а вже навалювалювався новою порці лайф.
Але все відійшло в нікуди, як тільки він повернув свою голову та побачив Її.
    фааак(чи то фок, як говорять футбольні фанати з манчестеру)....
знову перехопило дихання, серце калатало так самл, як і під час їхнього
першого
поцілунку.
ці вуста...це личико. ці оченята. Вона ще спала і від цього була по-особливому приваблива. ні, не приваблива. Вона - красива.
Обережно, ледь торкаючись,  неначе той злодюжка дістає гаманця з кишені, поцілав її в лоб і пішов вмиватися.

Кейт перевернулася, посміхнулася у сні та продовжила своє перебування у царстві Морфея.

В голові Мана, як завжди, було безліч думок, ідей та просто з"являчись з нізвідки і туди ж швидко зникаючи фрази, образи.

Лише сигарета допомагала йому розібратися в цьому хаосі та дещо його систематизувати.
    Вмивши свого єбальничка, він пішов на кухгю, увімкнув чайник, дістав
чашки та каву. всі ці дії були доведені до автоматизму, насправді він
ще спав.
Ранок починався з випитої чашки кави, яку він збирався приготувати,  і викуреної сигарети.
Почувся незрозумілого характеру та походження звук ті цілком зрозумілу і доступну лайку. Прокинувся Кент.
НАмагаючись проникнути між сплячими тілами він зачепився ногою за колонку, звідки, стабільно лунали звуки радіо.
Ман на автоматі дістав ще одну чашку. Засипавши каву, спочатку Кейт, потім зеленого чаю Кенту і в кінці дві ложки кави
до своєї чашки. як тільки Кент заповз на кухню, вимкнувся чайник. Він його і подав.
-Вадзап! - прохрипів Кент, всетаки вчора накричались добряче.
- Та да, - погодився Ман та подав димлячу чашку чаю другу.
Взявши ще дві, вони вирушили на балкон.
По дорозі Ман ще раз поцілував Кейт і поставив чашку на стіл, біля
дивану. Вона прокидалася. В цей час, вона перероджувалася, як
фенікс.і  ставала ще прекраснішою.
Вирівши не завжати цьому процесу, вони продовжили свій шлях на балкон. Де Ман закурив, а кент просто мовчки попив чай.

..........................................ту бі контіньюе

свобода бл**, свобода

  • 19.09.10, 02:53
Ман повертався до суворої і однотипної реальності  після чергового тріпу.
Відчуцвши всі свої кінцівки і роздуплившись, де і що він. подумки промовив :
"заїбісь...добре, що не як минулого разу"
але тоді, дійсно, останні закинуті пігулкуи були зайвими.

Поруч валявся ДАн, він ще "подорожував". Вінг завжди "хімію" переносив важче і довше.
зате у спілкуванні з природою його організм демонстрував чудеса стійкості.

Як частіше всього бувало вони висіли на квартирі у ДАна( Ця квартира мала особливу ауру, вона була, як окрема країна, чи то навіть планета).
 В нього вже хрінову гору часу йшов ремонт. Стіни були голими,
але пдекуди помітно були теги відвідувачів цього "раю на землі". Ці всі візерунки, не всім зрозумілі закарлючки додавали якоїсь,
першобутності оселі. Неначе наскельний розпис. але вся ця первісність руйнувалася працюючим кондицеонером, плазмою та імпровізованою тумбою
зробленої з колонок та музикалки. По зомобоящику показували черговий блок реклами, і нижньому куті світилося
перекреслене зображене динаміку, що свідчило про відсутність звуку. Кімнату заповнювали звуки гітари, які доносилися з колонок-тумби.

Ман почув шум на кухні..."Чаю було б добре"...  Йому здалося, що пройшло лише декілька хвилин, але інакше думав світ. Дан вже майже роздуплився.
Двері до кімнати відчинилися. Спочатку був легкий подив-переляк, але з"явився силует Кейт. Ман згадав, що він сам їй
відчиняв двері на початку тріпу.
Кейт - приваблива дівчинка, з грайливими і завжди живими очима. Вона була молодша від Мана на 1.5 роки,відповідно
і від Дана. Той був найстарший серед них. НІхто не пам"ятав чито не хотів згадувати, чи просто не міг згадати, як вони познайомилися,
але їхнє спілкування від цього не страждала, а може, навіть, і навпаки ставало жвавішим.
Для Кейт хлопчина, який тільки відльовлювався в цей час, був другом (не будемо розводити тут полеміку, щодо дружби між хлопцем та дівчиною).
А от їхні відносини з Маном досить важко описати. То вони, неначе рідні брат та сестра. то  здавалося, що на всьому
світі не знайдеш пристрашніших коханців.

- шановні пасажири, наш літак з Китаю приземлився в цій чудовій квартирі Дана. НА вулиці - реальність, нічого не змінилося.
з посмішкою та легким сарказмом промовилав Вона.
з цими словами і Дан вже повністю роздуплився. Він виглядала дуже кумедно, як дитина, яка щойно прокинулася і не може
зрозуміти де і що вона.

Хавта будете? - запитала Кейт.
- Давай по чайку. а там побачимо. - додаючи гучності на музікалці, де кричав Деймон Элбарн.

- Окай, я готую вам чай. а ви давайте повертайтеся уже скоріше. а то я тут ледь з нудьги не померла. І так...Я скурила всі сигарети.

Кейт пішла на кухню старатися на користь людства. Людство ж зосталося в кімнаті.
- Як ти чувак!? Довго ж ти віддуплявся.
_ та заїбісь. Нормальна херню ти намутив. у кого брав?!
- ТА якзавжди - у ШАма. 5 годин правда п ровтикав, але воно того було варто. До речі тобі привіт від нього.

- Угу.. ДАн окинув кімнату поглядом. Хех все як завжди. Хаос, який става вже нормальним явищем і мав свій особливий,
неповторний характер. Це не виглядало безладом. Скоріше світ навколо був цілковитою суматохою та квартирою після пограбування.

Була 5-та година вечора. Скоро цей спокій буде порушено натовпом друзів-знайомих. Почнеться чергова паті ін да хаус.

Ман оккупував душ, а Дан гайнув на кухню допомогти Кейт. ПО поверненні Мана, на столі вже димівся чай та на
тарільці лежали бутери.
Спритно прпосунувши руку в нішу за шафку ман дістав заховану пачку Честеру. Вони закурили. Не курив лише ДАн, він взагалі
менше всіх вживав нікотину. Обстановка на кухні була логічним продовженням кімнати.

Поки ніхто не говорив. ТА і їм не обов"язково було озвучувати свої думки. Всі вже звикли один до одного
 та могли розуміти з пів погляду. Це вербальне спілкування порушив рінгтон мобільного. Звонив дружище.
З цим чувачком вони пройшло і крим і рим і мідні труби. Сказав, що буде через хвилин 15. ЗАпитав, що може, щось потрібно.
І почувши звичне: "хліб візьми...та і все." Поклав трубку.

тільки зараз для них починався новий день. Дзівнок Кента означав, що скоро і решта почне сповзатися.

засідання на кухні продовжувалося. Викурили ще по одній. Цього разу вже і ДАн приєднався.
почали готувати їже-закуску. щось підказувало, що буде сьогодні алкотреш. ЯК і завжди приготування було веселе
та не занудним. постійна імпровізація в рецептах і, як завжди один  і той же результат - дуже смачно.
Як і казав Кент підійшов хвилин через 15. Приніс прошений хліб. та пару літрів пива.
Дан і Кент залишилися на кухні, а Кейт з Маном пішли в кімнату. трохи там розгребли та завлилися на диван.
Ману дуже подобалися її, як що можна так сказати, усміхнені очі. Та її волосся. Цього разу він теж не стримався та
погладив її по голові.
Кейт лягла йому на плече. Після ще одного почухування за вушком, дівчинка притулилася ще сильніше.

пройшло декілька миттєвостей і він ледь відчутно доторкнувся до її вуст своїми. цей маленький
чмок був іскрою для полум"яного та пристрасного поцілунку, який міг би тривати вічність, аби їх не відірвав стук в
двері та крик Дана: "бля....відкрийте двері"
сходилася компанія. вечір та алкоголь набирав свої оберти.

і вже не можна було уявити, що декілька годин тому тут була тиша та спокій. всю первинність було зруйновано.
Почався двіж і тус. Змінилися радіохвиля. тут не бувало сумно, за це всі і любили цей прихисток.

в черговий перекур була сказана широко відома у візьких кругах фраза :"свобода блядь, свобода...(с)"

24.07.2010 4:26

  • 24.07.10, 05:55
чашка кофе и пачка сигарет
встречаем рассвет.
в этот раз мысли не в жопе
все на плюсе.

я влюблен и это не может не радовать.
в плеере любимая музяка и жизнь набирает
и набирает обороты. пусть идет своим чередом
верно или нет - не мне решать! я живу
и мать вся и всех, кто имеет,что-то против

Девис говорит: держись будь сильным!
чтоже, спасибо чувак! буду.
и теперь, я думаю, что у меня будет человек,
который поможет мне держатся! ибудет ради  кого,
топтать эту землю и....даже не знаю.

Люди, я счаслтив!

може початок

  • 24.06.10, 20:12
хочу кричати...до такого, щоб горло зірвати, а потім забутися... впасти
безсилим на траву, прокинутися посеред ночі і побачити перед собою
високе зоряне небо.....та почути тишу....
а потім....потім - встане
сонце і знову в кляте життя!!!

реальність та бажання

  • 19.06.10, 23:35
зараз сижу слухаю стрінг квартет

і так добре

але
хочеться, щоб це було не в гуртожитку

 brainfucker (00:10:24
31/05/2010)
а на балконі моєї квартири....на колонках не дуже
голосно, але жирно звучить музика. за ікном починається новий день.
плавно сходить сонце. хтось чимчикує на Дніпро. хтось спить у твоїй
кімнаті і взагалі по всій квартирі. але це не важливо сидиш...ні не сам.
має бути ще хтось. з ким приємно зустріти новий день. перекинутись
парою слів, бо за ніч вже все було сказано і під чашку міцного чаю
(кави) скурити синарету і сказати, що це дійсно остання.

keep it brutal!!!

  • 15.05.10, 02:11
неділя. ніч. знову безсонна нічю
чудовий день. нові знайомства. але в пам"яті старі образи. згадуєш все, що пройшло за минулий тиждень, місяць, рік...
шукаєш всі свої промахи, аналізуєш. останнім часом херово засипаєш через ці самі промахи. а подекуди, навіть і не власні,
 просто згадуєш все...
Па?м'ять - психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду,
що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. таке визначення дає вікіпедія, а сказав би, що пам"ять - найжахливіше та найпрекрасніше, що є у людини.особливо
довготривала. через неї ми мучаємося, але і отримуємо задоволення...та зараз не про це.


пройшов майже місяць! і що ми маємо? пам"ять, як виявилося у мене нічо так....інколи накатує депрес...
інколи позитив. але не має, чогось, що моголо б задовоьнити у понвій мірі. музика не рятує, спілкування - тим паче.


дивлюся на руи і розумію, що весь романтизм вже давно залившився у всіх цих шрамах. пальці вибиті та покручені, як

власне життя.

та в певній мірі вдячний такому фатому. виховало. задало урок життя. стаєш менш вразливий до подразників ззвоні. але
втрачаєш і певні людські якості.

з точки зору майбутньої професії - навіть добре, але....як вже колись казалося :"зноу ці кляті АЛе!"


я боюся закохатися чи просто проявити будь-яку симпатію. боюся обпалитися, боюся завдати болю. просто боюся...
не боюся смерті....скоріше боюся життя.

кожен день знаходиш нову відраду - фото, музика, книги.....фільми....заїжджені ігри і т.д. всяко можливі подорожі-поїздки.



 НЕ РЯТУЄ!!!



але з часом звикаєш....починає подобатися....стаєш жорсткішо-жорстокішим. і прожовжуєш ЖИТИ!!!

життєве кредо : keep it brutal!
  і це дійсно допомагає! так що......


ні...не здохну! єбав я. смерть - прояв слабості! життя  = херня, але мать його так цікава! не дивляччись ні на що!





фак еірисинг енд еврівеа ! ! !      



факінг хард ін май хед!!!

чергова херня

  • 24.03.10, 23:34
парт ту

знову піднялася температура. знову кляті спогади. як там у ТОЛа: Сумніви - блядскії бісові ручечки
Знову вчепилися в мене впевнено... але тут спогади, але що знадувати, ці миті з нею. ці дні в очікуванні
нової зустрічі. точно, що час плине не в залежності від вашого бажання.
згадуєш її усмішку, її тембр голосу, її міміку і манеру говорити. вцілому її.

але, як сказано, що швидко та яскраво спалахує, также швидко і вгасає. і не обов"язково це буде обопільно.
але...мабуть через це слово чи завдяку йому ламалися та руйнувалися міліони чи навіть сотнітисячміліардів ідей та
задумів, думок і дій.

минуло та і х.. з ним. все ж таки, чувак, че ж ти. всім відомий, як разгільдяй та в деякій мірі панкуватий.

АЛЕ (і знову воно) щось змінилося всередині. ще до цього дійства. щось мале в середині тебе, якийсь малий важіль і все.
та тим не менш. життя продовжується.

намагаєшся забути, забити. не звертати уваги.

та в еру інтернету - важкувато.

знов і знов натикаєшся, ще й друзі-знайомі спільні.

випадково потрапляєш на її нові фото. і....знову пригружає. різна гидота лізе до голови.

перед цим був безсонний тиждень. не міг заснути подовгу, а коли засипаєш то снилося, щось таке, що нікому не побажаєш.

ще й дістають, деякі. що з тобою?! що з тобою? - слухайте, а яка різниця?! якщо не сказав сам. значить не варто і
знати вам цього.

інших, мабуть, вже так дістав. що страшно.  




хочеться кричати. та іти. не важливо куди. іти і все. залишится на одниці з собою. поговорити зі своїм внутрішнім Я.




хворію.



ван манс лейта

як же його почати. хм...
почну так. мені написали вперше за довгий час. і знову це заділо. подразнило, як слизисту подрзнює порох.
але якого роду це подразення?! - дуже важко відповісти. це, мабуть, вже переросло просто в азарт, в інтерес перевірити свої сили.
та чи варте це того. ні! хлопче, краще дійсно, зроби великий камбек. відкат драйвера. стару редакцію себе поверни.
віднови похуїзм. додай жорсткості та жорстокості. відфільтруй коло спілкування. розстав пріорітети.
знову переконуєшся, що для тебе зараз краще житти за принципом : життя - лайно! любов - сакс! краще - випий пива!"

похер...

  • 07.03.10, 03:28
чергова безсонна ніч. 
різного роду думки в голові. 
від абсолютного 0  до максимального заряду всього 1 крок, 1 необережний крок і все спалахне. 
чи варто воно того?! 
можливо вигонять з універу. 
якось трохи похєр. 
дещо змінилися погляди на життя. 
знову думки про смерть.

відмовив 2-гу людину від суїциду. 

якось похер. 

дивуюся поширенню та популізацї алкоголю серед, не те що молоді, а шкетів. 
коли 5-7 клас, вже з пивом, бірміксом і т.д. вигулюється та, вибачте, бухає. мабуть треба задуматись....але

якось похер...

хочу зникнути...

похер...

бережу номер типа, якого похоронив більше року тому...
перевіряю новини з надією у загинувшої...а раптом напише...

шизофренія спадкова....але...

похер.


what do i have to do

весна скоро. прокдиаэтсья все. в тому числІ і мій хворий мозок. ебашилво!

і так, що че чергова сторінка з життя? чи може просто марення? чи всетаки дається в знаки образ життя? (нескінченні 
недосипання, гулянки, алкоголь, нагрузка вдень відпочинок пару годин і знову в бій, а потім вирубаєшся на декілька днів)

Хлопчнина зі своїми причудами та безкінечним списком "пунктиків" починаючи від релігії закінчуючи шнурками...

і один з цих "пунктиків" стосується поняття Любові чито Кохання...
відповідно до його точки зору  це було неможливо... чому!?  чи через те, що були розчарування, чи просто через те,  що 
майже прослідковується початкова стадія шизофренії...але...так це  було : "Кохання - міф та утопія. Все пояснюється 
з точки зору біохімічних та біофізичних процесів. елементарною природою людини". Були тимчасові спалахи, але інтерес до 
людинки втрачався будь-який інтерес. 

активне життя распі*дяя брало своє. міг вийти за хлібом і повернутися доби через 3 нічого не кажучи. влазив 
в найглибшу
жопу, яку тільки міг знайти чи сам стоврити і потім намагався звідти вибратися...знову ж таки, для всіх у нього завжди все добре.

це один "пунктик". 

жИТТЯ ТАКЕ ВОНО БЕНТЕЖНЕ, АЛЕ ТАКЕ ПРЕКРАСНЕ...

і от в один вечір, коли просто сидів вилупивши очі в екран монітора, написала дівчинка. і мабуть, тут зорі стали так, як треба...
і майже повірив в долю. і так далі....

щось клинить цього хлопчину і він рветься через пів країни до своїх друзів, товаришів...
знову п"яка-гулянка...і наступного дня відбулася зустріч...ФААААК справді вона....не вистачає слів.


зустрілися і недивлячись на те, що на вулиці убло далеко не тепло, це не завадило шлятися по набережній та просто 
намотувати круги районами. 

вечір, . 3 години до відчалювання, знову до столиці. але врешті-решт залишаєшсяс ще на одну добу. 







Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна