Предисторія:

Роки три тому моя подруга вирішила відродити (а точніше заново створити) вокальний гурт в якому ми з наю співали ще в школі. Зі старого складу народу практично не лишилось, тож починали фактично з самого початку. Працювали завзято, тому вже за два роки почали потроху розкручуватись - цього літа вже на повну моталися по фестивалях, нас почали впізнавати, з шкільного гуртка ансамбль вийшов на досить пристойний рівень етно-колективу...

Проблема:

Всі крім мене в ансамблі зараз так чи інакше мають відношення до мистецтва - 70% складу студенти Карпенка-Карого... І для них це якоюсь мірою спосіб самореалізації, плюс їх освіта і основне заняття так чи інакше пов"язані зі сценою, вмінням поводитись на ній...Я ж завзятий технарь, хоча на сцені і не новачок. Те чим я займаюсь в житті лежить в абсолютно іншій площині і реалізувати себе як артист я не збираюсь, ансамбль для мене - цікаве хоббі, не більше і не менше...Доки ми розвивались така різниця в цілях не заважала, впертості мені вистачає, працювати я вмію...Проте зараз все більше відчувається що мені для того щоб бути на рівні тре працювати побільше чим іншим, а я не певна що мені це насправді потрібно...тобто чи варто хоббі того щоб віддавати йому понад 10 годин на тиждень які я витрачаю зараз...Плюс з"явились проблеми щодо "політики партії", є речі які я не збираюсь робити просто тому що це не в мої правилах, а це іде в розріз з політикою коллективу...Коротше кажучи мені зара стало в ансамблі некомфортно і психологічно і взагалі...

Варіанти:

1. Піти взагалі:

 - без дівчат мені погано, я їх насправді люблю...

 - мені конче треба чимось займатись окрім своєї електроніки і хоч десь мати жіночий колектив

+ вільний час на особисте життя, відпочинок, рукоділля

+ відсутність зобов"язань

2. Піти наполовину (тобто продовжувати ходити на деякі репетиції і незначні виступи та/або зайнятися технічною стороною)

 - не люблю я жити "наполовину"

+ я не втрачаю спілкування і контакт

3. Присвятити більше часу ансамблю аби триматися на рівні

 - постраждає особисте життя і робота над дисертацією

+ лишуся повноправним учасником і здобуду якісь нові знання та вміння

P.S. Замітка написана виключно для систематизації ситуації для себе, а тому автор залишає за собою право посилати радників...

 

 

Задача - найти фильмы, чтобы посмотреть свободными вечерами под вышивку. Качать у меня есть откуда, только названия надо знать.

Предпочтения - спокойные, задумчивые фильмы типа семейных мелодрам или реальных историй. Как вариант - что-нибудь приключенческое с красивыми сьемками природы...

Смотрю на рецепт с километровым списком лекарств на полторы штуки гривен и думаю - а помереть то дешевле будет...

Мабуть єдина нормальна придумка нашої мерії за останні роки...

Звісно з роботи на ньому вертатись щодня не зручно, але раз на тиждень проїхатись годинку вечірнім Дніпром дуже приємно ;)

В перукарню при мені забігли хлопчик і дівчинка, років 8-10, не бідно вдягнені, і дуже настирно почали пропонувати свої послуги з розповсюдження рекламок...

Главные люди в жизни женщины - гинеколог и парихмахер. Когда и тот и другой радуют - жизнь налаживается

Ничто так не способствует порядку в квартире как мамына фраза "Мы может заедем к тебе на выходных"

Если хочешь спокойно просидеть в метро все свои десять остановок - садись на лавку где больше мужчин

Студентам надо обьяснять все...даже то что лампу нужно не только двигать по штативу, а еще и включить

Неустойчивые туфли - благовидный повод взять спутника под руку, даже если он в рабочее время вблизи своего офиса держит пионерское растояние

 

Білі скелі, синє море, безкрайній степ і вітер...

Нереально прозоре і глибоке море, рибки всіх кольорів веселки, гроти, бухти, неймовірні арки...

Відчуття ніби ти опинився на зйомках якогось фільму Кусто...особливо це відчувається коли з-під скелі з"являється черговий аквалангіст...

Може хтось відгадає де я була? ;)

 

http://photo.i.ua/user/628570/140166/

Она идет по жизни смеясь Она легка как ветер нигде на свете Она лицом не ударит в грязь Испытанный способ решать вопросы Как будто их нет Во всем видеть солнечный свет

Я все життя "якась не така"... Я не люблю дискотек і галасливих п"янок...від них я або забиваюсь в куток або просто іду спати...Я не люблю пиво і горілку, а вино чи коньяк п"ю виключно заради гастрономічної естетики...Я не роблю манікюр і не ношу високі підбори, я можу залізти на дерево або подертися на скелю просто тому що мені цього захочеться...Я читаю все що попадається під руку, я придумую свій світ зі своїми історіями, і тікаю у нього коли мені набридає реальність...Я можу годинами качатися на качелях, дивитися на річку чи на вогонь...Я люблю гуляти сама, не люблю фотографуватися під пам"ятками архітектури і взагалі на моїх фото практично ніколи немає мене і дуже рідко є люди...Мені не треба компанія для того щоб кудись піти чи щось зробити, мені простіше самій...і перш ніж відкритися людині я буду дуже довго до неї придивлятись...байдуже чи це буде в реалі чи в інеті...Я різко сужу і не менш різко посилаю...якщо людина мені не подобається я навряд чи зміню думку і мені важко буде приховати свою антипатію...у мене є свої принципи і я вкрай рідко ними поступаюсь...Я не люблю коли мені допомагають або навіть радять без мого прохання і можу за це послати...Я не приховую своє минуле, не знищую старі фотографії і не витираю контакти...Я ніколи не вішаю носа, коли мені погано я можу проревіти весь вечір, але на ранок я приймаю рішення і втілюю його в життя...Я вмію чекати і вірю що всі мрії рано чи пізно збуваються...а також що безвихідних ситуацій не буває і головне в людині - її бажання...

P.S. Я щаслива) У мене є мій Дім, є цікава робота, є купа захоплень і головне є час для цього всього...У мене є близька людина з якою ми багато в чому схожі...У мене є друзі, перевірені і щастям, і нещастям, і грошима, і статусом...хоча навіть з ними я деколи почуваюся "іншою"... У мене є рідні які хоч і намагаються мене деколи "виправити", але всеодно люблять такою як я є... А ще у мене є дві вусаті і хвостаті бандітки, які люблять мене за те що я їх годую))))

Лучше гор могут быть только горы...

Все-таки я "гірська дівчина", ніякі моря-океани, ніякий закордон і екзотика не приносить мені стільки задоволення як Карпати... Від одного повітря я п"янію і набираюся сил...

Крута стежка вгору, смереки впевнено ростуть серед льодовикового каміння...мене завжди вражають ці гори, внизу вони вже поросли лісом, каміння вкрите мохом по коліно, а нагорі так і лишились купою каменів,  ніби насипаних якимось велетнем...

http://photo.i.ua/user/628570/138687/

Чорниці, кам"янка, ожина, малина...по-осінньому великі і солодкі...хіба що суниці вже зовсім відійшли...і наїлася і додому назбирала...якби була не сама, то можна було б піти вище, там голубика є, але наодинці далеко заходити я не ризикую, гори не люблять надмірної зухвалості.

Хмариться, поспішаю спуститися вниз до дощу. Поки є час, купляю на маленькому базарчику справжню овечу бринзу, сушені гриби і чай на чебреці...один день то страшенно мало, але насправді краще ніж нічого, я і так в Карпатах влітку вже років п"ять не була...

P.S. У Львів я не поїхала...купа причин, з яких основна - інтуїція, яка мене вперто тримає...

Есть у меня подруга, даже скорее знакомая, в одной группе учились. В 26 лет в ЧЕТВЕРТЫЙ раз собирается замуж выходить   Предыдущие три брака распадались по одному и тому же сценарию - через год-полтора совмесной жизни, муж надоедал, начинались соры-разборки, в которые активно включалась теща, молодая жена находила любовника, потом развод под предлогом "Муж не ладит с мамой, а мама у меня одна" и новая свадьба с любовником...

Девушка она не то чтобы шибко красивая, скорее симпатичная, с рождения глуховатая. Не знаю как в отношении мужчин, но по жизни характер у нее на редкость противный - избалованный ребенок-инвалид, воспитанный не совсем адекватной матерью-одиночкой...

Морально-этическая сторона вопроса меня не сильно интересует, то, что в ней они находят - тоже, мне интересно другое - чем мужья ее думают, особенно третий-четвертый. Причем третий всю ее предысторию знал, учились на одном потоке, а она тогда уже была притчей во языцах на всем курсе... 

Мужья у нее все как на подбор - симпатичные, умные, работящие, домовитые...Не могу я понять что их толкает связывать жизнь с человеком о котором уже известно что она спокойно может изменить мужу. Не говоря уже про ТРИ предыдущих брака...