День другий - сніжно-марсіанський

Білі метелики снігу навколо тебе - то танцюють в повільному танці щойно ти зупиняєшся, то досить відчутно луплять по обличчю коли ти набираєш швидкість...Чим вище вгору, тим скаженіше вітер...крізь хмари пробивається сонце і від цього сніг блищить наче пісок...трохи змінити колір і навколо ніби кадри з фантастики...пробую видертись на самісіньку гору - не дуже вдало, бо вітер буквально валить з ніг, силоміць вдуває повітря в легені і час від часу забиває обличчя снігом...Тому вирішую, що вчасно повернути - теж треба вміти і спускаюсь вниз...
Вилітаю з хмари і опиняюсь у весняному лісі - м"який сніг, сонце, ніби у іншому вимірі...