Дорожні примітки, частина перша, вагонна

Ви хочете відчути весь колорит України від Заходу до Сходу? Ви любите реаліті-шоу? Тоді плацкартний вагон поїзду Хмельницький-Дебальцеве саме для вас.

Світло тут не вимикається всю ніч - надто багато зупинок. Така собі електричка зі зручностями. Хтось їде з кінця в кінець, хтось проїзджає кілька зупинок...

На боковій полиці навпроти жінка докладає всіх зусиль які можливі в телефонному режимі щоб розсварити доньку з її батьком. Просто за те що він не привітав колишню дружину з Новим роком... На місці доньки я б від такої "матусі" втікла б світ за очі - окрім кількагодинної перерви на сон жіночка щоп"ять хвилин наярювала доньці і своїй матері з розповідями про те як їй погано, як "та сволота" зіпсувала їй свято і як "той гад" її покинув заради молодої-красивої і як донька їй зраджує з ним спілкуючись...психологічний терор у повній своїй красі...Нарешті під кінець дороги звільнилося сусіднє купе і решту шляху ми проїхали без трагічного шепоту над вухом...

Посеред ночі у вагон сіла жіночка з трьома дітьми малим-мала менше. Не знаю куди і чому вони їхали серед ночі, але "добра" касир продала їм верхні бокові полиці, тож поспати не вдалося ані їм, ані всім оточуючим пасажирам...

Наприкінці шляху у вагон заповз мужик з пакетом соку від якого на весь вагон тягло самогоном, ледь не вперше в житті побачила що в наших потягах таки є міліція і вона таки якісь функції виконує, зокрема висаджує пасажирів в стані нестояння

А ще там було натоплено так що я відчула дежа-вю минулого літа. Звісно це краще аніж сніг в вагоні, але нормально виспатись заважає...

Вже на під"їзді до станції призначення ми вийшли в тамбур і пожалкували про те бо провідниця якраз вигрібала вугілля з пічки і кількох вдохів мені вистачило щоб потім два дні викашлювати всю ту гидоту. Але якщо врахувати напрямок мандрівки то можна цей епізод записати на рахунок місцевого колориту...