...

Люди, які достойні твоїх сліз ніколи не змусять тебе плакати (с)

Ми придумуємо собі дружбу і думаєм що якщо людина прийшла на день народження чи запросила на свій, чи ви разом регулярно танцюєте/ходите в кіно/бухаєте то є дружба...Ніфіга. Дружба це коли тобі дзвонять о першій ночі і кажуть "Виручай" і ти клянеш його всіма відомими словами, але таки їдеш виручати...Або коли ти в чужому місті серед ночі дзвониш з вокзалу і тобі кажуть "Стій де стоїш, я зараз буду"...Це коли можна проговорити всю ніч і не помітити цього, коли можна проходити мовчки весь день поруч але це мовчання не буде тяжким...

Ми придумуємо собі кохання і думаєм що якщо у нас метелики в животі чи ми не уявляєм життя без цієї людини, віддамо усе за обійми чи поцілунок то це є кохання...Ніфіга. Кохання це коли з тобою сидять днями в лікарні "Щоб тобі не було самотньо", коли ти знаєш як змусити його посміхнутись, коли ви сідаєте і чесно говорите про те що вас дратує в партнері і як це можна змінити, коли ти краще за нього пам"ятаєш коли йому тре випити ліки, а він не забуває одягти на зустріч твою улюблену сорочку...це коли ви даруєте один-одному подарунки про які навіть і не мріялось і ніколи не промахуєтесь з сюрпризами...

І кохання, і дружба це завжди двоє...не буває нерозділеної дружби, не буває нерозділеного кохання, це всього лише ігри нашої уяви...бо нам хочеться ідеальної дружби і ідеального кохання і нам простіше їх придумати аніж жити реальними, але такими неідеальними почуттями...Ідеальні почуття можуть триматися роками, реальні - постійно трансформуються... бо насправді почуття це лише цемент який скріплює цеглинки відносин, і з одного цементу будинок не побудуєш...