Арт Поле...

Автобус звертає з траси і плететься по розбитій дорозі, в світлі фар починає з"являтися село, на диво людне і освітлене у таку пізню годину. За фестивальний тиждень його населення зросло разів у десять і звичне розмірене життя перетворилося на згусток подій...

Ранок...Вчора я завалилася спати щойно ми приїхали, тож весь табір ще спить...За давньою звичкою іду розвідувати територію...фестиваль, не рахуючи паркінгу і ярмарки займає гектарів 10...праворуч Буг, ліворуч - мальовничі пагорби...якби не така купа народу то краса неймовірна була б... поле, вільховий лісок, понад річкою - зарості верби та м"яти...

Тихо під час фестивалю мабуть не буває в жодний час доби...принаймі я на такі моменти не потрапляла...з ранку до ночі хтось приїжджає, від"їжджає, співає, грає, танцює...

Палюче, зле, гаряче, навіть в 8 ранку сонце...життя починаєть аж надвечір, а до цього повзаєш з карематом по табору за тіньочком (як добре що ми учасники і маєм право на місце під лісом...)

Основні події починаються аж після 21, вдень для особливо термостійких є майстер-класи і ярмарка, але мені вистачало репетицій і саунд-чеків. Зате ввечері було що подивитись і послухати...

Лікарі не рекомендували мені жити в палатці (все таки лишень в минулу п"ятницю виписали з лікарні) тож я знімала кімнату в селі...На додачу до кімнати мене ще й годували так що я ледь з-за столу виповзала і поїли молоком (мабуть літрів 5 за два дні видудлила) Звісно нас підгодовували і на фестивалі, тож вкупі у мене є враження що я два дні безперевно їла)))

Етника як виявляється - поняття дуже широке, тож контингент був дуууже різноманітний - від циган і кришнаїтів до етнічних бабульок...і що саме цікаве це все так органічно спліталося в єдину картинку що справді з"являлось відчуття що воно так і має бути...