Рік тому...

...раптом в кінці березня повалив сніг - лапатий і густий...мені страшенно не хтілося їхати в легких туфлях по такій погоді через все місто, але гнало відчуття що потім буде просто пізно...на всьому Святошино вимкнули світло і я стояла в темній палаті і дивилась на сніг, що світився в темряві...і мовчки прощалась...

Не віриться, але з того моменту пройшов рік - я стала іншою, ти ніколи вже не побачиш як я змінилась...ти не оціниш моєї нової зачіски, я не похвалюся тобі сшитою нарешті курткою...я звикла до того що тебе нема...Ти побажала мені в той вечір щоб я завжди була щасливою, не зважаючи ні на що...і я буду...

Іронія долі - сьогодні я також збиралася до тебе, навіть купила твої улюблені тюльпани незрозумілого кольору...такі самі як на твоє останнє 8 березня...а на вулиці раптом пішов сніг - абсолютно такий самий як тоді...і я лишаюсь вдома...бо тер нема куди поспішати...