Про маминих синочків...

КПІ традиційно вважається чисто хлопчачим вузом, велика концентрація дівчат тут спостерігається лише на декількох факультетах, а тому на хлопців всяких-різних я за час свого навчання, а тепер і роботи надивилась донесхочу.

Зазвичай хлопці як хлопці, трохи розгільдяї, трохи лінтяї, любителі випити пивка на Галявині і страшенні нелюбителі будь-якої діяльності. Тим не менш вчаться, якщо приперти до стінки то навіть заглядають у конспекти і запам"ятовують, багато хто з 2-3 курсу працює, а хто з гуртожитку, то і з 1...Є заучки-очкарики, є туристи-екстримали, є міцні сільські парубки, є металісти-рокери, проте загалом всі їх можна безсумнівно віднести до представників "сильної статі"

А є ще одна, на щастя доволі рідка (проте на потоці таких пару чоловік завжди є) але тим не менш яскрава категорія - мамині синочки. Дуже часто вони в буквальному сенсі ходять з мамою за ручку з аудиторії в аудиторію. На лекціях мама за них пише конспект, на лабораторних і практичних чергує в коридорі. В групі їх за людей взагалі не вважають, я сама бачила випадок коли на вступних екзаменах на воєнку мама бігала з синочком стометрівку бо ніхто з групи не погодився з ним бігти в парі. Викладачі від таких мам тікають як від вогню - бо насяде і компостуватиме мозги до опупіння що її син найкращій і чого до нього придираються...Деканат різко закривається на перерву щойно вона з"являється на горизонті а декан тікає у кабінет заступника...

І в результаті ці синочки насправді абсолютно не здатні мислити і самостійно приймати будь-які рішення. Працювати (навіть конспект писати) вони не звикли, я не кажу вже про курсові і лабораторні, максимум що вони можуть - заучити як папуги білети... І якщо з тої чи іншої причини мама перестає за ними бігати - дуже швидко вилітають....Або так з мамою і доучуються до кінця...от тільки мені цікаво - на роботу їх мама також за ручку водить?...