Акітанія, десять років по тому

Вигинаючись мов зміюка блищить під сонцем Гарона, поруч - рівний немов дорога виглядає з-під платанів Південний канал. Навколо поля кукурудзи і соняшнику, виноградники і теплиці, плантації тютюну і динь. То тут то там тягнуться до неба трикутні дзвінниці, навколо - невеликі ошатні містечка. По пагорбам розкидані старовинні ферми, а в невеличких лісочках ховаються озерця. На заході починають безкраї простори Ландів - царство сосен і папороті, що захищає родючі землі від океанських вітрів і тримає піщані дюни...

Це також трохи моя країна, частина мого дитинства - я тут знаю всі дороги і стежки. В кожному з маленьких містечок живуть мої друзі - вони вже виросли, як і я, пороз"їжджалися на навчання по великих містах, проте влітку їх можна все ще зустріти тут...Вони вже поміняли велосипеди і скутери на автівки, не ховаються з цигарками від батьків...Ми всі вже дорослі...

Ніч, за вікном чути гомін свята, а ми сидим на кухні і згадуєм дитинство, я розпитую про тих кого давно не бачила, вони про наших дівчат і хлопців які не змогли приїхати...Дитячі спогади, старі фотографії, ніби час повертає назад...У нас вже багато дівчат вийшли заміж і мають малечу...а навпроти мене сидить дівчина з мене зростом, яку я нянчила 8 років тому...

Невеличкий будинок притулився біля пагорба - такий звичний, майже рідний. За звичкою без світла іду навпомацки через гараж. Нічого не міняється, тіки діти на фотографіях на комоді дорослішають...і трухлявіють балки в недобудованій частині...Вздовж дороги розрослася ожина - смак дитинства, тут вона як ніде смачна...Виноградник що я його садила стоїть занедбаний - жаль, йому ще рости і рости було...

Велосипед - моя вірна коняка все ще їздить, піднімаюсь на пагорб і заплющуючи очі вдихаю аромати кукурудзяних полів і скошеного сіна. Їду майже не думаючи, дорога знайома напам"ять, заїжджаю в гості до друзів, їх нема вдома, але собаки впізнають мене і лізуть цілуватись - не забули таки, чортяки...

І я справді вдячна тим людям які дали мені змогу прожити саме так - і там і тут...я знаю що таке чужа країна і надто люблю свою щоб її покинути, я ніколи не переїду туди, хоча я і люблю це місце, там також мій дім...

http://photo.i.ua/user/628570/65561/