хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Про рішення і дії :)))

  • 24.06.08, 15:20

Що важче - прийняти рішення чи сприйняти його наслідки?

Ніби вагання і роздуми позаду, все вирішено і обдумано...і тут починається саме цікаве - дії і наслідки, запізнілі сумніви ("а воно мені тре", "а мені і так добре") і страх перед невідомим, від якого вже не відвертишся...

Стан - ніби балансуєш посередині вузенького містка над прірвою, наснаги пробігти половину - вистачило, а тоді трохи притомозив і тепер тре йти вперед, і назад не розвернешся, і підсвідоме бажання сісти і вчепитись в той місток руками

Проте вдох-видох і йдем пороху вперед, там десь другий край, тверда, але зовсім невідома земля....живі будем - не помрем ))))

8

Останні статті

Коментарі

124.06.08, 15:31

для меня тяжелее решения..

    224.06.08, 15:35Відповідь на 1 від Ta_ta

    Заскочити на місток - теж важко, проте коли попереду щось манить, а в спину штовхає, то простіше рушити

      324.06.08, 15:38Відповідь на 2 від tanjuwa

      я, когда решение принято, действия выполняю легко-легко))

        424.06.08, 15:50Відповідь на 3 від Ta_ta

        Та я також зазвичай, просо цього разу місток задовгий ))

          524.06.08, 15:52Відповідь на 4 від tanjuwa

          не боись!))) пройдешь)

            624.06.08, 15:55Відповідь на 5 від Ta_ta

            Так нема куди вже діватись - назад не розвернешся )))
            Пройду, у тому я певна, але всеодно і страшно і цікаво - як там, на тому боці

              Гість: BLIND

              724.06.08, 15:55

              рішення важче )

                824.06.08, 16:23

                Щодо мене, то рішення прийняти важче... Бо мене батько з дитинства вчив ніколи не перейматися через те, що вже сталося. Це безглузде витрачання часу та нервів. Минуле не повернеш.

                  924.06.08, 17:18Відповідь на 8 від Lorens

                  Нє, я не переймаюсь )) То трохи інше )
                  Я йду з роботи працювати в інститут, рішення вже прийняте, в інституті я вже практично оформлена...навіть теперішнє начальство попередила...
                  Проте саме зара раптом стає страшно - чи вийде в мене? Ти мене бачила, от уяви мене і групу оболтусів-кпішників, я щось слабо уявляю Проте - куди дінусь, мушу вже
                  А ще мені трохи жаль кидати роботу - вона мені не надто подобається, проте це - мої друзі і те що я піду на перших порах буде досить відчутно, я зара маю чимало обов"язків...
                  Хоча робота в інституті - саме те що мені тре, купа вільного часу і можливості займатись наукою, вільний графік якого дуже потребує мій організм (на мої скарги на постійну втому невропатолог порадила спати не менше 10 годин і якщо є можливість 1-2 години вдень)

                    Гість: Гаутама

                    1024.06.08, 21:22

                    удачі!
                    рішення прийняте, перші кроки зроблено, ти зможеш, ти краща...

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      попередня
                      наступна