Закрита кімната...

Іноді виникає відчуття що нічого не сталось, що бабуся просто поїхала десь, в санаторій наприклад, як збиралась...причому так - у всіх, проте найдивніше що у мене також... Може тому що я вже більше місяця живу сама і звикла...чи просто це усвідомлення втрати приходить з часом...
Тепер - я сама собі хазяйка, з одного боку я цього завжди хотіла, з другого виявляється є чимало простих речей про які я раніше не задумувалась, а тепер треба не забувати їх робити...наприклад поливати квіти :)))
А ще виявляється дуже важко прибрати спогади - я давно мріяла чимало поміняти в квартирі, розробляла хитромудрі психологічні схеми, а тепер - міняй що хочеш все в твоїх руках....проте чогось нема вже такого палкого бажання це робити...
Бо одна кімната - стоїть закритою, бо я туди не хочу заходити...коли знайду куди віддати речі - взагалі не заходитиму...не можу, бо там - одне з видимих підтверджень того що все-таки це сталось...