Марічейка та ПІЧ
- 21.08.19, 15:46
Дякувати Богу і таксисту з Івано-Франківська добралися до точки старту с. Зелене(присілок Шибене), що на доданок є контрольованим прикордонним районом. І якщо у поза той рік прикордонники лише перевіряли документи, то тепер записують у книгу всіх учасників, з вказанням напрямку. Це зайняло хвилин 15, а потім - "дорогой непрямой" починаємо наш концерт.
До початку підйому йдемо поруч річки. Колись не ней була гребля і навіть однойменне озере Шибене.
Але повіні зробили свою чорну справу: греблю геть змило і озеро витекло в річку.
Від річки повертаємо направо і маркованою стежкою далі дорога йде постійно вгору. Цікаво, що по ній катаються УАЗики місцевого лісництва - можна сказати догори раком ну і взагалі як прийдеться (фоткати не стала, бо мені не до телефона тоді було).
Далі виходимо на полонину Веснарка.
Як і раніше - там можна затаритися молоком, сиром, бринзою, вурдою. Різниця лише в тім, що ті роки - були чоловіки, а в цьому році - жінки з дітьми. Чоловіки поїхали у Європу на заробітки. Таке життя.
Від Веснарки дорога пряма - ні підйомів, ні спусків, лісом виводить до озера Марічейки.
За легендою горда гуцулка Марічейка врятувала інших гуцулів від татар, на її честь названо озеро, а ліс навколо називається Дівочим.
Біля озера можна ставити намети.
Від озера починається підйом на гору Піп Іван Чорногірський(2028), який входить до двотисячників України, вважається непростим для сходження та примхливим до погоди на ньому. Нам підфартило - вітру не було взагалі, піднялися досить швидко.
Вершину вінчає обсерваторія(1938-1941), збудована поляками за два роки і майже вщент розтягнута (місцевим населенням?), не розбили лише стіни. Зараз в ній діє рятувальний пункт і прихватизована невелика частка))(ну а шо, гуцули - хлопці хазяйновиті).
Іноді ПІЧ називають Білим слоном. Все завдяки цій будівлі, бо взимку споруда у льодовій корці насправді нагадує слона.
Спуск с ПІЧ простий, навіть пенсіонери ходять)) А далі, то вже інша історія)