Їхній подвиг не забутий

Відзначаючи 71-у річницю Перемоги, ми пам'ятаємо, що у роки найбільших випробувань, коли народи СРСР вступили в смертельну сутичку з підступним і сильним ворогом - німецько-фашистськими загарбниками, казахстанський народ своєю самовідданою працею в тилу і славними подвигами на фронті вніс вагомий вклад у справу Перемоги. Воїни Казахстану, як і сини інших народів, виявили доблесть і мужність у боротьбі за свободу і щастя нашої Вітчизни. Український народ ніколи не забуде, що за його звільнення від гітлерівських окупантів пролилася і кров вірних і кращих синів казахстанського народу.

Розсекречення урядовою комісією документів військової пори в Архіві Президента Республіки Казахстан дозволило вперше відкрити невідомі до сьогоднішнього дня сторінки історії Казахстану. Пожовклі архівні документи розкривають повномасштабну картину колосального внеску казахстанського народу, завдяки якому вистояли у смертельній сутичці з ворогом і перемогли.

Формування військових з'єднань, виробництво боєприпасів казахстанськими оборонними підприємствами, допомога евакуйованим, збір коштів, одягу для фронтовиків - це далеко не все, що було зроблено казахстанцями у роки Великої Вітчизняної війни.

Пам’ять про минулу війну, про її учасників та героїв зобов’язує нас зміцнювати зв’язок часів і поколінь, втілювати у конкретні справи крилаті слова «ніхто не забутий і ніщо не забуте».

Як зазначив в одному зі своїх виступів Президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв: «Ми розуміємо, що наш світ неймовірно крихкий, жахливо вразливий і нашій цивілізації необхідне єднання. Ми були, є і будемо єдині з усіма народами в справі збереження істини про нашу спільну Велику Перемогу, що дісталася нам ціною незліченних страждань, жертв, поневірянь. Ми свято шануємо пам'ять про принесені жертви».

Науковими дослідженнями, ентузіазмом пошуковців, вдячною пам’яттю відновлюються раніше невідомі, незаслужено забуті або перекручені сторінки війни, присвячені участі в ній Казахстану. Природнім і зрозумілим є потяг до глибшого вивчення, уточнення і доповнення подій 70-літньої давнини. На цьому шляху нам ще прийдеться подолати немало перепон, заповнити «білі плями», розгребти завали суперечностей, лукавих замовчувань і зловмисної неправди. Сама ж істина незмінна, непорушна, свята, не підвладна швидко минулим віянням і примхам політики, бо оплачена найдорожчою ціною, і тому не підлягає ревізії.

У 2013 році, у рік 70-річчя визволення м.Києва, Міждержавним інститутом українсько-казахстанських відносин була видана книга «Казахстан - Україна: Дружба, загартована полум'ям війни», присвячена подвигу казахстанців у роки Великої Вітчизняної Війни. Ідея збірки – у фактах та людських долях, з яких складалася гігантська мозаїка фронту і тилу, показати дружбу народів України і Республіки Казахстан.

У своїй передмові до книги Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Заутбек Турісбеков написав: «Упевнений, таку роботу треба продовжувати в ім'я нових поколінь, в ім'я єдності наших народів. Велич сили духу та патріотизму того покоління, яке вистраждало горе і радість, завжди буде уособлювати у нас почуття непохитної гордості. Наше покоління в неоплатному боргу перед тими, чиї жертви і подвиги дали людству майбутнє. Наш спільний обов'язок – берегти священну пам'ять про подвиги переможців, прищеплювати молодим поколінням почуття патріотизму та гордості за спільну Перемогу. Велика Перемога – потужна основа для співробітництва братніх народів колишнього Радянського Союзу та неоціненний козир для поглиблення дипломатії і стратегічного партнерства».

Історична пам’ять – дзеркало душі народу. Сьогодні ми вдивляємося в нього більш старанно і прагнемо вшанування цієї дружби, вияву безмежної вдячності воїнам-казахстанцям, які за законами сім’ї єдиної, як свій отчий дім, боронили від фашистів українську землю. Скориставшись словами поета, повторимо за ним: воно необхідне не мертвим, воно потрібне живим – нинішнім та прийдешнім поколінням. Бо поки живе пам’ять – живе дружба між народами України і Республіки Казахстан.

Бойовий і трудовий подвиг наших старших поколінь – приклад для нас, зобов’язання й заповіт берегти мир, зміцнювати злагоду, дружбу народів України і Республіки Казахстан.

Рецензія на книгу василя кушерця «завжди сучасний тарас шевченко


 

200 років тому під ясними зорями України народився геній. На нашій святій землі пробудилися зерна його невмирущого слова. Відтоді воно стало потужним рушієм у боротьбі нашого народу за волю та незалежність, мудрим порадником у часи важких випробувань.

Книга доктора філософських наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки, голови правління Товариства «Знання» України Василя Івановича Кушерця «Завжди сучасний Тарас Шевченко в просторі та часі» написана до 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря – це глибокий по змісту і геніальний по правді твір.

У книзі ми дізнаємося про невідомі сторінки біографії і творчості, увічнення пам’яті Тараса Шевченка в книгах і монументах.

Автор книги звертає нашу увагу на те, що саме Шевченко пробуджував в українців почуття людської і національної гідності, що саме він засуджував у своїх творах хабарників і зрадників українського народу, які зреклися своєї рідної української мови.

У Кобзаревому слові живе і буде вічно жити дух любові і добра, його любов до рідної землі, до знедоленого українського народу. Та чи гідними будемо ми його нащадками? Чи по правді живемо, чи любимо Україну так, як нам він заповідав? Чи все робимо, щоб українці стали народом, нацією, а не населенням? Звичайно, ні!

«Торгуємо правдою, оремо лихом», а деякі з тих, хто нами править, «оглохли і не чують...». Як бідкається у скруті простий люд, а багаті наживаються, будують собі палаци, куди там Енгельгардові до них.

А Кобзареве слово? Скільки ще у нас є мудреців, котрі хотіли б, щоб процвітала московська мова, щоб ми знову наділи на себе чужоземне ярмо. Згадаємо крилаті поетичні рядки Тараса: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»

- Так, нам дуже важко! - наголошує автор. – Але борімося в купі за краще життя України, її майбутнє, утверджуємо палке Кобзареве слово і свій дім. Бо як писав Шевченко: «…в своїй хаті й своя правда. І сила, і воля…».

У книзі Василя Кушерця викладено цікавий матеріал про особисте життя Тараса Шевченка, його перебування на засланні, його ставлення до жінок. Він бачив у жінці духовну красу, обожнював материнство, прославляв її вірність і щедрість. Максим Рильський писав, «що такого полум’яного культу материнства, такого щирого жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу…».

Справедливе слово Кобзаря, наголошує автор книги, посилало прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив її гідність. Мати з дитиною завжди було для Шевченка світлим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.

Дуже цікавою в книзі є тема: «Тарас Шевченко і мова». Автор книги підкреслює, що саме Тараса Шевченка вважають основоположником нової української літературної мови. Він дуже любив, шанував і розвивав рідну українську мову. Його слова, як пісня, як голос душі й донині володіють магічною силою, як в Україні, так і в усьому світові. Своєю славетною збіркою «Кобзар» він відкрив нову епоху не тільки в історії української літератури, а й у духовності українського народу.

 

…Помер поет, та вічно буде жити

Його Кобзар безсмертний.

Звучить, як гімн він у серцях людей

І майорить, як прапор на Україні милій.

                                   (Майя Степаненко)

 

Василь Кушерець у книзі «Завжди сучасний Тарас Шевченко в просторі часі» приводить вислови видатних громадських діячів, поетів, художників, артистів, не тільки України, а й усього світу, які цінували і цінують творчість Великого Кобзаря. Назавжди запам’ятаємо слова Івана Франка – «Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим».

А ось як пише про великого Кобзаря наш сучасник Борис Олійник: «Шевченко ніколи не був хуторянином, як його намагаються інколи зобразити. Це людина з академічною освітою, блискучий художник, геніальний поет, інтелігент першої руки. Ми щасливі, що доля подарувала нам такого світоча…».

Із книги ми дізнаємося, яка величезна його творча спадщина. За свій короткий 47-річний вік Великий Кобзар створив 240 поезій, 20 поем, драму, 20 повістей, понад 835 живописних полотен, портретів, малюнків, ескізів, акварелей. Це йому встановлено найбільше пам’ятників у світі – 1384 на всіх континентах, загалом у 28-ми країнах світу.

Автор книги вказує на те, що саме нам на зламі тисячоліть треба будувати нову Україну такою, якою омріяв її Тарас Шевченко, вистраждав протягом віків талановитий український народ. Тож нехай мудрим порадником на цьому шляху буде Кобзареве слово, яке вивело нашу націю на дорогу незалежності. Успадкуємо ж Шевченків дух, його твердість і мудрість, заживемо його заповітами, й ми збудуємо щасливу Україну для наших дітей і онуків.

Дуже вдячні Василю Кушерцю за цю чудову книгу, яка поглиблює і розширює наші знання про життя і творчість Великого Кобзаря.

Це унікальний твір, який стане настільною книгою для тих, хто любить і шанує творчість Тараса Шевченка.

Ні! Ти не залишився в минулім!

Ти – батько наш, за волю ти страждав.

Ми ж твої діти і онуки,

Йдемо дорогою, що нам заповідав.

Яке ж могутнє твоє слово,

Яке величне й зазивне,

За Україну і за рідну мову,

За незалежність знову,

Воно струмує, б’ється і живе.

                 (Майя Степаненко)

 

Директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин Микола Степаненко.

Поздравляю с праздником Наурыз! Пусть будет изобилие!

Дорогие Казахстанцы!

От всего сердца поздравляю Вас с прекрасным весенним праздником - Наурыз! С его приходом искренне хочу, чтобы у Вас приумножались достижения, а все неприятности, взаимные обиды остались в старом году и забылись, а на смену им пришли долгожданные хорошие изменения.

Желаю в день весеннего обновления - процветания и благополучия Вашей великой стране, согласия и мира между народами, живущими в Республике Казахстан!

Пусть Наурыз подарит каждому из Вас личного счастья, крепкого здоровья, успехов в задуманных делах!

С уважением к Вам,

давний друг Николай Степаненко,

директор Межгосударственного института

украинско-казахстанских отношений.

Зоряний генерал леонід каденюк

Ми познайомилися у той для мене непростий час, коли з точок опору, як кажуть пілоти, було тільки повітря. Справа, яку я відстоював, стосувалася інтересів учнів ліцею з посиленою військовою підготовкою. Розслідування «дідівщини» розкрутило клубок економічних злочинів керівництва ліцею. Діло зайшло далеко, аж до Кабінету Міністрів України, на рівні якого потрібно було відстоювати правоту. «Бійка» у верхах влади буває дуже жорстка та безкомпромісна і там не те, що пір’я летить, а крила ламаються, причому назавжди.

Не буду описувати подробиці цієї справи, але скажу відверто: потрібно мати велику мужність, навіть на те, щоб погодитися піти супроти впливової більшості чиновників високого рангу. Тільки завдяки високому авторитету і вмінню Леоніда Костянтиновича конструктивно домовлятися, питання по ліцею були успішно вирішені.

Доля знову звела мене з Леонідом Костянтиновичем, коли у середовищі провідних вчених із світовим ім’ям, відомих письменників України постала життєво необхідна задача по організації Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин. Леонід Костянтинович став не тільки одним з організатором, але й увійшов до керівництва неурядової науково-дослідної установи, обійнявши посаду першого заступника директора інституту.

Організатори поставили перед собою амбітні плани: вивчення та аналіз широкого спектру питань міждержавних відносин у сфері історії, політики, дипломатії, економіки, торгівлі, культури, науки і техніки, спорту.

Потрібно зазначити важливий аспект - діяльність інституту не фінансується державами:Україною і Республікою Казахстан.

Сьогодні вже можна упевнено стверджувати, що Міждержавний інститут довів своєю діяльністю життєздатність і необхідність, зайнявши особливе місце в українсько-казахстанських відносинах. Зважаючи на те, як просуваються спільні з нашими казахстанськими партнерами проекти, керівництво інституту пересвідчується, що напрямок і засоби реалізації поставлених перед нами завдань є правильними і перспективними.

Високою оцінкою роботи нової наукової установи вважаємо презентацію Національною академією наук України наукової монографії «На основі взаємної поваги та довіри», виданої Міждержавним українсько-казахстанським інститутом. Знаменно є і те, що презентація відбулася в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського.

Високою оцінкою діяльності Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин є лист-подяка Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва.

Леонід Костянтинович - багатогранна особистість і написано, начебто, про нього багато, проте далеко не все. Впевнений. що про цю велику людину дослідники напишуть ще багато чого цікавого.

Від політичної партії «Партії місцевого самоврядування», колективу Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин висловлюю слова високої поваги, щирої подяки за вагомий особистий внесок, науково-просвітницьку діяльність, спрямовану на зміцнення і розвиток дружніх українсько-казахстанських відносин першому заступнику директора Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин, кандидату технічних наук, першому космонавту незалежної України, народному депутату України 4-го скликання, Герою України Леоніду Костянтиновичу Каденюку.

Щиросердечно поздоровляємо Вас з 65-річним ювілеєм та бажаємо довгих щасливих років життя, міцного здоров’я, сімейного благополуччя, успіхів у задуманих справах!

З високою повагою директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин Микола Степаненко

Рішучий крок керівника освіти полтавської ода


Прийняття 25 грудня 2015 року депутатами Верховної Ради України Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» суперечить ст.142 Конституції України і призведе до непосильного навантаження на місцеві бюджети. Як наслідок, органи місцевого самоврядування просто не зможуть фінансувати підготовку фахівців та робітничих кадрів у ПТУ та вишах І-ІІ рівня акредитації, що негативно вплине на стан освіти.

Затвердження державного бюджету мало було відбутися лише після прийняття остаточних рішень щодо змін до Конституції, Податкового та Бюджетного кодексів та іншого законодавства з метою забезпечення узгодженості відповідних правових норм та дотримання збалансованості зведеного бюджету.

Так, у статті 27 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» вказано:

·       забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів;

·       забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій;

·       вжити заходів щодо модернізації мережі професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням необхідності їх укрупнення та здійснення підготовки робітничих кадрів відповідно до потреб регіону та ринку праці, використання потенціалу таких навчальних закладів для здійснення підготовки та перепідготовки незайнятого населення, не допустивши при цьому їх закриття чи перепрофілювання впродовж 2016-2018 років, а також скорочення чисельності працівників не більше 10 відсотків щороку;

·       за підсумками першого кварталу 2016 року провести моніторинг фінансового забезпечення професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності за рахунок коштів обласних та міських (міст обласного значення) бюджетів та у разі необхідності внести пропозиції щодо змін до бюджетного законодавства.

За експертною оцінкою Дмитра Шулікіна («Освіта України», №52 від 28 грудня 2015 року) у регіонах відсутні кадрові і фінансові ресурси для здійснення таких функцій. До того моменту, коли вони з’являться, передана на фінансування з місцевих бюджетів система державних закладів і установ професійно-технічної освіти та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації буде втрачена, в тому числі, і будівлі, земельні угіддя, майно тощо.

Тут варто провести аналогію з дитячими садочками у м.Кременчуці. Так, у 1987 році у місті налічувалось 78 дитячих садків, на даний час у м.Кременчуці функціонує 47 дошкільних навчальних закладів. 31 дитячий садок втрачений для позашкільної освіти дітей назавжди.

Крім того, в уряді України та Верховній Раді, мабуть, забули про те, що значна частина учнів ПТНЗ – це діти з малозабезпечених сімей, сироти, які потребують відповідної фінансової допомоги. Тому що харчування, проїзд тощо – ляже тягарем на місцевий бюджет.

І все ж, не зважаючи на вимоги основного Закону - Конституції України: «Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою», урядовці і законодавці проблеми реформування профтехосвіти перекладають «з хворої голови на здорову».

Під час зустрічі з представниками Європейського фонду освіти, асоціації працівників професійно-технічної освіти, об’єднань роботодавців, керівниками навчальних закладів та представниками місцевих органів освіти і науки директор департаменту професійно-технічної освіти МОН В’ячеслав Супрун зауважив: «Вважаємо, що в умовах економічної нестабільності перехід закладів професійної освіти у комунальну власність можливий лише при збереженні державних субвенцій на їх утримання і розвиток, та має передбачати фінансування закладів професійної освіти із бюджетів різних рівнів і джерел. І тільки при забезпеченні вищезазначених умов можна буде визначати порядок фінансування тих чи інших навчальних закладів».

Саме через недолугі зміни у профтехосвіті, які були прийняті депутатами Верховної Ради директор Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА Євгеній Ленський написав заяву про звільнення.

Про своє рішення він повідомив 18 січня публічно — на своїй сторінці у Facebook: «Зараз і особисто для мене, і для освіти, найбільш болісною є ситуація, що склалася у профтехосвіті. Не розуміючи наслідків, депутати прийняли Закон України «Про Державний бюджет 2016 року» із статтею 27, згідно якої відміняється державна субвенція на підготовку робочих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах. Це рішення просто руйнує профтехосвіту, адже місцеві бюджети не витримають такого навантаження. Тим паче, основний тягар випав на міста обласного підпорядкування, у яких знаходиться 21 професійно-технічний навчальний заклад із 37 ПТНЗ всієї області.

Законодавча база зовсім непідготовлена до того, щоб прибрати субвенцію для забезпечення навчання робітничих кадрів. Багато питань — необмірковані. Наприклад, ми маємо міжрегіональні ПТНЗ, куди на навчання приїжджають діти з усієї області, а то й з інших областей. Та згідно з тією ж статтею 27 Закону України «Про Державний бюджет 2016 року» кошти повинні виділяти лише місцеві бюджети. Також неясно, яким чином майно цих навчальних закладів перейде у комунальну власність, бо не вироблений механізм цієї процедури. Я розумію, що зміни у профтехосвіті потрібні, але до будь-яких змін варто готуватися. На сьогодні профтехосвіта не витримає даного «вироку». За підрахунками спеціалістів, місцеві бюджети неспроможні забезпечити у повному обсязі фінансування професійно-технічних послуг. Відповідно, це викличе негативні соціальні наслідки, настільки, що діти не матимуть змоги обрати бажану спеціальність.

Я не можу стояти осторонь цієї проблеми. Тому зараз подаю документи на конкурс заміщення вакантної посади директора професійно-технічного навчального закладу. І, щоб не було ніяких звинувачень у корупційних діях з мого боку, я написав заяву про звільнення з посади директора Департаменту освіти і науки.

Дякую всім за співпрацю, розуміння і, впевнений, що наші правильні дії та рішення сьогодні врятують Україну завтра».

Що тут можна ще додати? Тільки те, що аналіз цього прийнятого законодавчого акту дозволяє стверджувати, що по його реалізації відбудеться повне нівелювання досягнень бюджетної децентралізації, а фінансове забезпечення громад у 2016 році суттєво погіршиться!

МИКОЛА СТЕПАНЕНКО

Голова правління Полтавської обласної організації політичної партії «Партія місцевого самоврядування»

Чи винуватий сніг


Головна подія тижня в Україні – випав несподівано сніг. З новин стало зрозуміло - мало міст в Україні, комунальні служби яких би впоралися зі снігом. Проте, не буду охарактеризовувати, як спрацювали комунальники в різних куточках нашої держави, бо вони всі працюють майже на одному рівні – низькому. Це не новина, і це знають всі від мала до велика.

Справа тут в іншому, цілий день різного роду СМІ закликали населення вийти з лопатами, відкидати сніг із прибудинкової території. Цікаво, подумав я, а де ж наші найманці? Адже, Кременчуцький міськвиконком ще у червні 2008 року найняв приватні компанії «Житлорембудсервіс» та «Добробит». і уклав з ними угоди №196 та №197 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками - приватної власності жителів 250-тисячного міста Кременчука.

Згідно з Додатком №1 до договірних обов’язків, ТОВ «Житлорембудсервіс» та ТОВ «Добробит» повинні здійснювати (бо беруть гроші за послугу) у «Зимовий період: 30-разове підмітання снігу на рік, якщо щойно випав, товщиною шару до 2-х сантиметрів; 10-разове прибирання на рік, якщо щойно випав сніг товщиною шару понад 2-х сантиметрів; 30-разове посипання території тротуарів піском на рік; 10-разове очищення території від ущільненого снігу на рік; 10-разове очищення території від полою на рік»!!!

Проте, як показав час, товариства з обмеженою відповідальністю: «Житлорембудсервіс» та «Добробит» тільки і вміють те, що справно «здоювати» з співвласників багатоквартирних будинків гроші. Кожен місяць майже по дві гривні з кожного квадратного метру приватизованої квартири.

Завдяки цим «горе-управляючим» компаніям всі дороги і тротуари прибудинкових територій багатоквартирних будинків засипані снігом так, що не пройти людині, не проїхати транспорту. То що робити, як біда у кого? Ні машині швидкої допомоги, ні пожежній, ні поліцейській машинам не під’їхати. А як пройти до магазину людям похилого віку, інвалідам, громадянам із маленькими дітьми? Хто в Кременчуцькій міській раді відповість за свавілля «найманців»? Хто і коли покладе край злочинній діяльності ТОВ «Житлорембудсервіс» та ТОВ «Добробит»?

Нагадаю, що ці компанії розграбували все майно 12 КГЖЕПів Кременчука. Тільки ТОВ «Добробит» однієї техніки привласнив на 891181,38 грн.:

1.Автомобіль ГАЗ 32213-14 - 2008 року;

2. Автомобіль ЗІЛ 345021 - 2003 року;

3. Автомобіль ГАЗ 53А вишка - 2003 року;

4. Автомобіль DAEWO Lanos - 2007 року;

5. Автомобіль ГАЗ 330700 - 1993 року;

6. Автомобіль ГАЗ 31105 - 2004 року;

7. Автомобіль ДАФ-400 - 1997 року;

8. Екскаватор Борекс – 2004року;

9. Трактор Т- 16 – 1989 року;

10. Трактор Т- 16 – 1991 року;

11. Трактор Т- 16 – 1991 року.

12. Екскаватор ЕО2101 – 2003 рік;

13. Автомобіль ЗИЛ 45054 вантаж. – 1991 рік;

14. Автомобіль ЗИЛ131 вишка – 1987 рік;

15. Автомобіль Газ5314 – 1984 рік;

16. Автомобіль ГАЗ 4301 – 1995 рік.

17. Екскаватор ЕО2101 16565 НО;

18. Автомобіль ЗІЛ 131 вишка 1257 СН;

19. Автомобіль ГАЗ 5314 04799 СН.

Де ця техніка зараз і чому не задіяна на прибиранні снігу? Чому не закуплена нова сучасна техніка прибирання снігу?

Адже, діяльність приватних підприємств ТОВ «Житлорембудсервіс» і ТОВ «Добробит» щомісячно приносить їхнім засновникам майже 4 млн. гривень, за рік ця сума складає близько 48 млн. гривень! З липня 2008 року по грудень 2015 року компаніями отримано більше 333 млн. гривень!

Шановні громадяни України, то чи сніг винуватий у наших бідах? Коли вже усвідомите, що державне, чи то комунальне - це наше народне, спільне добро і його треба берегти, тому владу потрібно контролювати і з неї питати. Тоді і відбудуться зміни в Україні на краще, коли народ почне відчувати себе господарем на своїй землі.

МИКОЛА СТЕПАНЕНКО

Голова правління Полтавської обласної організації політичної партії "Партія місцевого самоврядування"


 

Историческая память - зеркало души народа


Правление Полтавской областной организации политической партии «Партия местного самоуправления» 18 января 2016 года на выполнение Закона Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики» вышло с предложением к Кременчугскому городскому совету о переименовании одной из центральных улиц города в улицу Казахстанская.

Историческая память - зеркало души народа. Сегодня мы всматриваемся в него более старательно и стремимся к проявлению безграничной благодарности воинам-казахстанцам, которые по законам единой семьи, как свой отчий дом, защищали от фашистов украинскую землю.

В боях за Украину в едином строю, не жалея своей жизни, сражались воины-казахстанцы. 600 тысяч из 1,2 млн., призванных на фронт казахстанцев, приняли непосредственное участие в боях за освобождение Украины. В дело победы над злейшим врагом человечества значительный вклад внесли партизаны-казахстанцы, в партизанских соединениях и отрядах на Украине воевали 1500 казахстанцев.

Те, кто боролся и погибал за Украину, считали и называли ее своей матерью. А следовательно, все они, независимо от национальности, остаются для нас, для будущих поколений украинцев, родителями и братьями. Так было и так будет!

В номере газеты «Правда» от 18 мая 1942 года рассказывалось о том, как, вступив на освобожденную украинскую землю, бойцы-казахи целовали ее. Вот что писал об этом волнующем факте военный журналист Баубек Булкишев: «Я прочитал однажды в газете о том, что казахи, воюя под Харьковом, целовали освобожденную украинскую землю. Мы читали эту заметку с одним украинцем. Мы обнялись с ним тогда, поцеловались и заплакали, мы, взрослые люди, воины! Враг никогда не заставил бы нас заплакать, как бы он не издевался над нами. Но теперь мы плакали, растроганные этим великим проявлением дружбы народов. И мы поклялись друг другу - как бы тяжело нам не было, до конца сражаться и победить».

В освобождении украинских земель от немецко-фашистских захватчиков отличились героизмом, сформированные в Казахстане: 8-я, 27-я, 72-я, 73-я, 102-я, 118-я, 387-я стрелковые дивизии, 106-я кавалерийская дивизия.

Казахстан стал родным домом для тысяч украинцев, чьи дома были сожжены и разрушены фашистскими варварами. Мы всегда будем помнить сердечное гостеприимство, с которым в тяжелую военную пору встретил казахстанский народ эвакуированных, приняв в свои семьи, разделив с ними свой кров, хлеб и соль, дав место у костра.

Еще шли бои, а в освобожденных районах началась не менее героическая работа по восстановлению и возрождению разрушенной Украины, в которой Казахстан принял основное участие.

Слово «Чернобыль» стало олицетворением невиданной катастрофы - атомной энергии, вышедшей из-под контроля человека. Чернобыльская катастрофа стала национальной трагедией Украины, последствия которой будут ощущаться еще очень долго. Она породила социально-экономические проблемы, которые, к сожалению, с годами не исчезают.

Тогда, в 1986 году работы по ликвидации аварии на четвертом энергоблоке АЭС срочно требовали больших человеческих усилий, специальных материалов, оборудования, приборов. Боль Чернобыля отозвался в сердце каждого казахстанца. Братская Республика снова подставила свое плечо под нелегкую работу, которая выполнялась на АЭС.

Номер газеты «Правда Украины» №112 от 17 мая 1986 года в статье «Пункт назначения - Чернобыль» писал: «Алма-Ата. Заведующий отделом промышленности газеты «Казахстанская правда» Г.Жданов передает:

- Как сообщил министр цветной металлургии республики С.М.Фабричнов, целый ряд предприятий отрасли занят выполнением срочных заказов для украинских друзей. Среди них - Чимкентский свинцовый завод, Усть-Каменогорский свинцово-цинковый и Ачисайский полиметаличный комбинаты».

После Чернобыльской аварии, к работам по ликвидации ее последствий были привлечены 32 тысячи граждан из Республики Казахстан. Они непосредственно участвовали в создании «Укрытия» над разрушенным четвертым блоком, в дезактивации площадки ЧАЭС и других блоков, в работах в чернобыльской зоне отчуждения и временного отселения, в строительстве города Славутич.

Боевой и трудовой подвиг наших старших поколений - пример для нас, обязательство и завещание беречь мир, крепить согласие, дружбу народов Украины и Республики Казахстан.

Сегодня Украина переживает сложный период становления и развития. В этой ситуации братский Казахстан не остался в стороне и продолжает принимать активное участие в совместной работе мирового сообщества по поиску путей урегулирования кризиса в Украине и вокруг нее. Важную роль в этом миротворческом процессе играет Президент Республики Казахстан Нурсултан Назарбаев с четкой позицией, что альтернативы мирному решению конфликта на юго-востоке Украины не существует. Такой подход стал основой минских соглашений, принятых в феврале 2015 года главами стран «нормандской четверки».

В соответствии с заявлением Президента Республики Казахстан Нурсултана Назарбаева, сделанном на Минском саммите «Таможенный Союз-Украина-Европейский Союз» 26 августа 2014 года, Республика Казахстан продолжает оказывать практическую помощь по стабилизации политической обстановки в Украине, рассматривается возможность разработки и осуществления широкой программы экономической и гуманитарной помощи Украине.

В рамках взаимодействия в международных организациях Республика Казахстан уже выделила 40 тыс. долларов США для поддержания деятельности Специальной мониторинговой миссии ОБСЕ в Украине, которая особенное внимание уделяет реализации договоренностей по прекращению боевых действий.

В начале 2011 года Казахстан предоставил помощь Украине в размере 2 млн. евро на строительство защитных сооружений в Чернобыле. В апреле 2015 года правительством Казахстана принято решение предоставить финансовую помощь в Чернобыльский фонд «Укрытие» и предоставить дополнительно миллион евро в виде финансовой помощи.

6 октября 2014 года правительством Казахстана было произведено адресное перечисление членского взноса в размере 30 тыс. долл. в Международный Комитет Красного креста на гуманитарные нужды Украины. Казахстан также в дополнение к ранее предоставленным Украине 2 млн. евро решил выделить еще 1 млн. евро на реализацию проекта «Укрытие» на Чернобыльской атомной электростанции.

Кроме того, в соответствии с поручением Президента Республики Казахстан Нурсултана Назарбаева, 10 января 2015 года в городе Северодонецк Луганской области жителям юго-восточных регионов Украины был передан гуманитарный груз, состоящий из продуктов питания на сумму более 380 тыс. долл. США, для распределения среди нуждающихся.

Историческая память - зеркало души народа. Сегодня украинцы выражают словами глубокую благодарность, а еще крепкой памятью то, что Казахстан всегда в трудные времена подставлял свое дружеское плечо Украине, не оставляя ее одну в годы лихолетья.

Николай Степаненко

Председатель правления Полтавской областной организации политической партии «Партия местного самоуправления»

Покращень у житлово-комунальній сфері поки немає

ПОКРАЩЕНЬ У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ

ПОКИ НЕМАЄ

1 січня 2016 року минає півроку з набрання чинності Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», котрий, за словами парламентарів, покликаний зруйнувати монополію на житлово-комунальні послуги. Мінрегіон у період прийняття закону №417-VIII зазначав, що він «враховує інтереси всіх співвласників, визначає їхні права, обов’язки і відповідальність щодо утримання й управління будинком. Зокрема передбачає, що найважливіші рішення щодо розпорядження та управління спільним майном прийматимуть більшістю голосів співвласників».

Які зміни у житлово-комунальній сфері відбулися із набранням чинності нового закону, чи прийшло покращення, та чи стали ми жити по новому?

Зима, як і до прийняття закону, для комунальних служб наступила неочікувано, раптово, не сподівалися вони на сніг і ожеледицю у цю пору року. Серед інших не чекала негоди і кременчуцька управляюча компанія товариство з обмеженою відповідальністю «Добробит». Та вона все ж таки прийшла! Згідно з Додатком №1 до договірних обов’язків, «Добробит» повинен здійснювати (бо бере гроші за послугу) у «Зимовий період: 30-разове підмітання снігу на рік, якщо щойно випав, товщиною шару до 2-х сантиметрів; 10-разове прибирання на рік, якщо щойно випав сніг товщиною шару понад 2-х сантиметрів; 30-разове посипання території тротуарів піском на рік; 10-разове очищення території від ущільненого снігу на рік; 10-разове очищення території від полою на рік»!!!

Проте, ні у грудні 2015 року, а ні у січні 2016 року, «Добробит» зовсім не прибирав сніг з тротуарів і не посипав їх а ні піском, а ні гранвідсівом. Причина в тому, як пояснили двірники, «КОНТОРА» не закупила і не заготовила на прибудинкових територіях сипучі матеріали. А між тим, гроші за ці послуги на прибудинковій території з власників квартир бере, і не дивлячись на чисельні травми від падіння, акти жителі на управляючу компанію не складають і до суду не звертаються. Дивно і сумно.

Проте, пройти по мікрорайону можна. Є сухесенькі доріжки між багатоповерхівками, правда, вони не зовсім зручні, тому що прокладені по маршрутам незвичним для мешканців мікрорайонів. Але стежини над теплотрасами від котельних все ж безпечніші, ніж заледенілі тротуари.

А тим часом у громадян у холодних квартирах шок від отриманих платіжок за тепло і гарячу воду. А що поробиш, коли теплотраси більше обігрівають землю і повітря мікрорайонів. І так з року в рік мешканці витрачають величезні гроші на обігрів повітря знадвору. Для мене, особисто, назва «мешканці» образлива, але вона точно характеризує сьогоднішніх власників (де-юре) квартир багатоквартирних будинків, які не стали господарями (де-факто).

Шановні мешканці багатоповерхівок, хочу Вам зазначити, що радянські часи давно минули, тому психологію «споживача» потрібно змінювати на свідомість «господаря». Багатоповерхівки - це спільна власність власників квартир, які сьогодні юридичним терміном називаються співвласники багатоквартирних будинків, відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку». Ваше спільне майно визначено відповідно до п.6 ст.1 Закону «спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі, допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія».

Тому, згідно чинного законодавства України а ні держава, а ні органи місцевого самоврядування про ваш будинок турбуватися не будуть. Це як у приватному секторі, власник будинку – господар і він сам фінансує роботи в будинку: ремонти, переобладнання, установку чи заміну газового котла і так далі. І в цій ситуації здавна ніхто не дивується, що за все платить господар будинку, бо це ж його приватна власність. Тепер співвласники квартир у багатоквартирному будинку теж ГОСПОДАР, який відповідно до п.2 ст.7 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку»: несе зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Психологія ГОСПОДАРЯ багатоповерхового будинку підказує, що потрібно установити газовий котел та самим опалювати свою квартиру, відмовившись від теплових мереж.

Тим більше, досвід вирішення цієї проблеми є - перехід цілих будинків і, навіть, міст на спеціалізовані системи автономного опалення. Так роблять в Америці і Європі, подібні успішні проекти вже давно існують і в Україні. То треба їх запроваджувати.

Звісно, приватні управляючі компанії з обмеженою відповідальністю типу «Добробит» або «Житлорембудсервіс» цього робити за Вас, шановні господарі багатоквартирних будинків, ніколи не будуть. Їх головна мета - збагачення злидотних власників цих компаній. Злодіїв, які запустили свої лапи до кишень як держави, так і найбільш незахищених громадян України: пенсіонерів, багатодітних сімей, малозабезпечених, безробітних. Доказам вище викладеного є шахрайська діяльність «Добробит» або «Житлорембудсервіс» на протязі вже восьми років.

З фактами та аргументами кожен бажаючий може ознайомитися на сайті Полтавської обласної організації політичної партії «Партія місцевого самоврядування»: http://poltava.parms.org/

Тільки створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) може розпочати процес поступового вирішення житлово-комунальних проблем власників квартир – співвласників багатоквартирних будинків.

Проте з прийняттям Верховною Радою Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», широко розрекламоване Мінрегіоном «спрощене» створення ОСББ поставило власників у ще більш жорсткі умови. Якщо до 1 липня 2016 року вони не приймуть рішення про форму управління, то орган місцевого самоврядування самостійно призначить їм управителя терміном на рік.

Тобто, Закон урівняв рішення жителів 250-тисячного міста Кременчука - дійсних власників багатоквартирних будинків і рішення комісії з 7 членів, органу місцевого самоврядування, який відповідно до Закону не являється навіть балансоутримувачем.

Тут і виникає можливість потужного лобі органу місцевого самоврядування, який завжди захищає інтереси монопольних постачальників комунальних послуг. Влада держави знову створила корупційну вертикаль!

Прописаний у цьому Законі порядок прийняття рішення співвласниками щодо форми управління будинком, ставить їх ще у більшу залежність від рішень органу місцевого самоврядування.

Як це все відбувається на практиці, можна ознайомитися на сайті: http://www.telegraf.in.ua/kremenchug/2013/09/22/kremenchuzhane-zhiteli-doma-na-rakovke-hotyat-izbavitsya-ot-dobrobyta_10031996.html

Сама напросилась відповідь на поставлене запитання на початку статті і як головний висновок – З прийняттям Закону №417-VIII, влада не надала співвласникам багатоквартирних будинків права дійсної власності на свої будинки!