Струни рвуть і душа струна.

Назавжди залишились розбитими

Ті, кого опалила війна

Йдуть дороги, полями житніми

Трудять ноги, мов краю нема

Десь блукають в житті мов в житі

Ті, кого опалила війна

Вас світанками ранніми вмитими

Зустрічала рідна земля

Дні летять, наче вітер у листі

Та приходить ночами війна

Стогне вітер у верховітті

Очі з поглядом, мов без дна

Більше всіх нас хотіли жити

Ті, кого палила війна

Править нашого щастя хвилинами

Карма, доля, мудрість, весна..?

Як нам зараз потрібно жити?

Не заграла, щоб знову війна?

Ми живем в надшвидкому світі

Чи достатньо зусиль? Хтозна?

Завтра житимуть наші діти

Їх не має торкнутись війна.