////
- 05.11.08, 14:58
Прямокутність думок застрягає в дорозі до тебе.
Безтурботність ляльок намотує в клубок рештки сили волі...і лиш мрію про те, щоби відірватись від усіх, як від дерева листок і бути віднесеною несподіваою хвилею вітру кудись, в невідомий нікому закуток...так рядок за рядком складається у неримоване нерозривне марення напівсонної самоти...
Забрудни аркуш! - і стань одним із тих, хто не говорить, а мовчазно кричить, волає, співає, спати не дає собі та іншим; конає від незрозумілості, нерозумності себе та інших, від колючості своєї, від грубощів чужих, від недалекості усіх нас...
Стежки заплутуються у спіраль, кроки зливаються з їх відлуннями, божевілля стає частиною звичного "я", невміння перестає лякати, а навпаки - приваблює, зваблює, просто блює і знов викликає блювоту...
Непотрібність твоїх зітхань викликає усмішку сторонніх...
Гнітючість безвиході дає волю, окрилює і врешті - рубає кінці.
Передбачуваність твоїх кроків розчаровує і дивує водночас.
Тож я виїла себе зсередини, як безнадійно безплідна шльондра, намотала свою силу на котушку безпорадності, відкрила в собі Атлантиду і поховала, боячись показувати іншим. Попрала білизну, змивши з неї саме ті краплі крові, зіграла у комедійному серіалі злий жарт, намазала себе медом і пішла геть!..
Коментарі
Гість: La_Minor
15.11.08, 15:26
Mne nravitsya eta nezamislovataya neordinarnost. Kogda prostie formi, linii suzheta spletautsya v neoobrazimiy klubok vnutreenego mira Cheloveks i ypakovivautsya v otlichnie ot vsego chto bilo do, stroki...
kalynka
25.11.08, 15:29Відповідь на 1 від Гість: La_Minor
дякую
не думала, що хтось сприйме і зрозуміє)
Гість: Метаморф
35.11.08, 17:18
Хой...
А ще так болить...болить... оті крила
Вибір зводить з розуму й не дає вільно дихати
Розриваєш навпіл.щоб не склеювати докупи.
Ламаєш.
Ламаєшся.
Виламуєш.
Нащо?
kalynka
45.11.08, 18:15Відповідь на 3 від Гість: Метаморф
О, то є цікаво!
ламати - так трощити ломом!
а не виламуватися щоразу неначе на вила нахромлена?!
Гість: Метаморф
56.11.08, 18:44Відповідь на 4 від kalynka
Виламувати сни в наказання за сміливість.
Чи ламати себе,розкраявши на шматки долю?
Та хіба то цікаво? Кому?
В цьому світі в кожного - своєї біди,хоч захлебнися.
Через те - ніби усміхаєшся. Ніби плачеш. Ніби - щаслива.
Але - десь там,боячись признатись навіть собі....
Гість: Risus
68.11.08, 19:06
Коментарі мої недоречні,
але одягнувши маску можна спробувати,
Ті спроби змінити щось розбиваються в граніт лінощів,
Сам сидиш і не знаєш для чого
прямуєш найкоротшою дорогою у безвихідь
Зроби заплановане бо невідомо скільки відміряно
Відкладання до кращих часів ще більше заганяє тебе
Тебе, мене, нас, та багатьох інших
У пастку з якої лише один вихід
знімай маску, бо потім буде пізно.
kalynka
710.11.08, 15:08Відповідь на 5 від Гість: Метаморф
ніби
kalynka
810.11.08, 15:09Відповідь на 6 від Гість: Risus
маски часом корисні....
Гість: Risus
910.11.08, 17:08Відповідь на 8 від kalynka
Маски корисні, але не можна дозволяти приростати їм до обличчя...
kalynka
1011.11.08, 17:11Відповідь на 9 від Гість: Risus
ти правий, тут суперечки ні до чого. Але все ж без арсеналу масок в житті ніяк навіть найбільш відвертій людині