хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Гадость білохалатна є поряд.

Гадость білохалатна є поряд.

Історія відбулася в кінці періоду існування Радянського Союзу в Україні.

Літній чоловік (62 роки вік) отримав критичне захворювання системи травлення. Він не міг ковтнути їжу, бо вона не проходила в шлунок через стравохід. Попробувавши своїми методами лікуватися він переконався, що проблема своїми силами не вирішується. Звернувся за консультацією до сільської фельшерки  Планиди Катерини Василівни і вона наполегливо йому рекомендувала звернутися до Луганської обласної лікарні на прийом до хірурга, бо він вже почав слабнути від голоду. Син в цього чоловіка був ще молодий і не мав досвіду піклування за хворими, не мав досвіду, який би допоміг йому ізорієнтуватися в порядках, які існували в галузі медицини. Але за час свого молодого віку вже освоїв уміння управляти легковим автомобілем.

Син відвіз  батька до обласної лікарні, дочекалися прийому місцевого хірургічного світила, який вказав, що питаннями цієї хвороби відає одна із міських лікарень м. Луганська. І вони туди разом поїхали своєю автомашиною. В тій лікарні батько вже не міг стояти, присів на корточки, очікуючи прийому хірурга. Хірург, побачивши, що людина присівшою очікує його, поцікавився що батько кілька днів не їв, і розпорядився в операційну зразу його вести.

Син вийшов на кілька хвилин і через деякий час побачив із здивуванням, що батько вийшов сам із будівлі лікарні та попросив купити щось поїсти, розповів, що в стравохід йому вставляли зонд, який усунув непрохідність стравоходу. І розповів, що його будуть готувати до операції.

Через деякий час батька виписали із лікарні. І, коли син його забирав додому, лікар тет-а-тет сину вручив виписку із «Історії хвороби» із повідомленням в виписці діагнозу, проведеного лікування і рекомендацій. Та голосом із переконливими інтонаціями сину повідомив, що батькові цю виписку показувати неможна. Цей подонок білохалатний дорослий своїм баченням інформаційного обміну змінив долю батька, скоротивши йому на кілька місяців життя по тій причині, що відсутність знань медичних термінів, мови ідіотів в білих халатах, відсутність знань у сина про функціонування систем організму привела до ховання від батька виписки тієї, і коли через кілька місяців у батька відновилося неправильне функціонування організму і його стравохід не пропускав їжу в шлунок, то син не зміг усвідомити, що проблема вирішувалася тимчасово, зверненням до районного хірурга із вимогою вставити розширювач стравоходу чи іншу трубку для можливості їжі проходити в шлунок.

Після голодування через деякий час людина померла, хоча фельдшер кілька разів ставила крапельниці для компенсації зневожування організму.

Історія була розказана давно. І сьогодні, споминаючи її і маючи інформацію про існування часу як живого реально існуючого організму, із сумом вбачається, що такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини.

Час є живим організмом напраленістної конструкції, векторний. Я не наголошую на те, що в нього є минуле, теперішнє і майбутнє. Я звертаю увагу читача, що час як живий організм, подібно обжитому багатокімнатному будинку, має рухаючу силу в напрямку під іншим кутом, із іншим вектором для кількох різних процесів. Тобто якщо в людини є риса характеру відзивчивість і риса характеру акуратність, то час їх в себе обидві вміщає, але своєю конструкцією примушує в людині відзивчивість працювати в одному напрямку під одним кутом по відношенню до інших рис характеру. А акуратність примушує проявлятися із іншою інтенсивністю і із іншою швидкістю розвитку в другому напрямку під іншим кутом по відношенню до інших напрямків із іншими швидкостями розвитку інших рис характеру. Подякуємо Всевишньому, що він допустив серед людства проявити себе так популярно короновірусу. Та подякуємо вченим, що вони до нас популярно донесли, що короновірус має організм, схожий до кулі, із якої «бутилки» в різні сторони стирчать. Це гарна образна модель конструкції організму часу. Тобто час має властивість векторності, при якій різні елементи часу управляють із різною ступінню розвитку уміння це робити різними живими процесами, різними організмами єдиної системи, яку в себе включає і розвиває час. Тому цілителям потрібно застосовувати при спілкуванні із пацієнтом, при спілкуванні із рідними пацієнта виховне спілкування із вказуванням, що розвиток різних частин тіла людини відбувається із різною швидкістю. І рідним потрібно прискорити в собі розвиток уміння орієнтуватися в специфіці розладу в близького, щоб своєчасно його підстрахувати і звернутися за допомогою до спеціаліста. Для прикладу сказано. Але не віддавати «гадості» на рабовласницьке управляння «лікуванням».

 І про інше. Якщо розвиток різних частин організму відбувається нерівномірно, то може бути розумним очікування, що хвороба повернеться знову, коли час своїм умом, як жива і мисляча істота, вирішить повторити начальний процес хворобою людині. Може бути розумним очікування, що несприятливі обставини повернуться, коли часу його старший керівник-час вищого Рівня розвитку накаже розгорнути програму життя людини чи організації так, щоб повторити несприятливу ситуацію.

В статті використана інформацію із книги «Законы Мироздания или основы существования божественной  иерархии» т.2 Авторів Л.О.Секлітової та Л.Л.Стрельнікової, глава 18 «Час і таємниці його будови».

 

1

Коментарі

129.01.21, 08:20

В ті роки хворим було заборонено розповідати про злоякісні неоперабельні захворюввання. На мою думку - то цей самий випадок. І нема сенсу звинувачувати лікарів, що тоді не проводилися операції при онкозахворюваннях стравоходу. І тим більше ганьбіти їх за установки самої системи.
А Вам раджу вибачитися за свої вислови про "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини".

    Гість: Второе Я

    229.01.21, 08:55Відповідь на 1 від selavi

    В ті роки хворим було заборонено розповідати про злоякісні неоперабельні захворюввання. На мою думку - то цей самий випадок. І нема сенсу звинувачувати лікарів, що тоді не проводилися операції при онкозахворюваннях стравоходу. І тим більше ганьбіти їх за установки самої системи.
    А Вам раджу вибачитися за свої вислови про "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини".
    Підтримую. Таке собі "випорожнення" через роки...
    В медицині, як і всюди, люди різні. І від обраного фаху людяність не залежить....

      329.01.21, 10:22Відповідь на 1 від selavi

      Cпіввітчизнику, Вам пропоную преслухати пісню Володимира Висоцького, в якій є слова: "Что важнее сейчас? - ненависть. Дым и пепел встают как кресты, гнёзд на крышах не вьют аисты. Аисты ..." Я підозрюю що Ви зможете осмислити в яких багатоманіттях образів використано слово "кресты" автором В.Висоцьким. Якщо до осмисленого Ви приєднаєте, бажано б, поняття "ненависники-5джі", яким описують соціальну течію психічно нормальних осіб, що смислом свого буття мають розвивати в соціумі ненависть, наповнюючи нею соціальні мережу із якиховь внутрішніх потреб. А також нею наповнюють ближнє середовище свого існування. Та до осмисленого приєднайте практику українського судочиства у випадках коли деякі потерпілі намагаються добитися правосуддя у випадку порушення лікарями їхніх життєвих інтересів*bokali

        429.01.21, 10:28Відповідь на 2 від Гість: Второе Я

        В ті роки хворим було заборонено розповідати про злоякісні неоперабельні захворюввання. На мою думку - то цей самий випадок. І нема сенсу звинувачувати лікарів, що тоді не проводилися операції при онкозахворюваннях стравоходу. І тим більше ганьбіти їх за установки самої системи.
        А Вам раджу вибачитися за свої вислови про "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини".
        Підтримую. Таке собі "випорожнення" через роки...
        В медицині, як і всюди, люди різні. І від обраного фаху людяність не залежить....
        Мінародне товариство в 1950 році прийняло "Конвенцію з прав людини і основоположних свобод". в якій закрітило Ст.8 :Право на повагу до приватного і сімейного життя". Із усвідомлення абсолютної неодинаковісті людей.

          529.01.21, 13:45Відповідь на 1 від selavi

          В ті роки хворим було заборонено розповідати про злоякісні неоперабельні захворюввання. На мою думку - то цей самий випадок. І нема сенсу звинувачувати лікарів, що тоді не проводилися операції при онкозахворюваннях стравоходу. І тим більше ганьбіти їх за установки самої системи.
          А Вам раджу вибачитися за свої вислови про "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини".
          А за що вибачатися? "подонків в білих халатах" вистачає, процвітати вони продовжують - і мені самій, і рідним-знайомим доводилось з такими мати справу.

            629.01.21, 13:49Відповідь на 2 від Гість: Второе Я

            В ті роки хворим було заборонено розповідати про злоякісні неоперабельні захворюввання. На мою думку - то цей самий випадок. І нема сенсу звинувачувати лікарів, що тоді не проводилися операції при онкозахворюваннях стравоходу. І тим більше ганьбіти їх за установки самої системи.
            А Вам раджу вибачитися за свої вислови про "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини".
            Підтримую. Таке собі "випорожнення" через роки...
            В медицині, як і всюди, люди різні. І від обраного фаху людяність не залежить....
            Дійсно, вже ж роки пройшли, мав би забути, а нє, таки памятає, гад, "випорожняється" на чесних лікарів.
            В медицині люди різні, так...так що ж тепер, мовчати про нелюдів?.....тому що комусь якось образливо читати?)

              Гість: Второе Я

              717.02.21, 13:13Відповідь на 6 від xMbIPEHOK

              В медицині люди різні, так...так що ж тепер, мовчати про нелюдів?.....тому що комусь якось образливо читати?)...ні, про нелюдів не мовчати. Але згадана подія відбулась "в кінці періоду існування Радянського Союзу"(що досить давно) та з одним лікарем (до речі, дані не конкретизовані), а "випорожнення" - зараз і на всіх лікарів. Так, можливо, автору наболіло, але "гадості" вистачає скрізь, не залежно є на ній білий халат, чи ні. Так само, як людянісь не залежить від білого халата, раси, національності, віросповідання, обраного фаху та ін.
              ...Просто цікаво: невже Вам не траплялись лікарі, яким є за що дякувати?

                818.02.21, 14:20Відповідь на 7 від Гість: Второе Я

                ...ні, про нелюдів не мовчати. Так от історія якраз про нелюдів в білих халатах.Але згадана подія відбулась "в кінці періоду існування Радянського Союзу"(що досить давно)І що? Від цього вона менш трагічна? Ви вже не вперше акцентуєте на цьому увагу, але я з вами не згодна. та з одним лікарем (до речі, дані не конкретизовані)Ви хочете імя та прізвище? Чи натякаєте, що це брехня? а "випорожнення" - зараз і на всіх лікарів.спеціально перечитала історію. Про "всіх лікарів" не знайшла. Є фраза "такі подонки в білих халатах тотально продовжують процвітати в системі медицини" - так вона не про всіх. А якщо якийсь з лікарів себе впізнав...Можливо, пропустила, процитуйте, будь ласка.

                  918.02.21, 14:25Відповідь на 7 від Гість: Второе Я

                  Так, можливо, автору наболіло, але "гадості" вистачає скрізь, не залежно є на ній білий халат, чи ні. Саме собою. Але до чого тут це? Історія про конкретний випадок, чи лише на тій підставі, що "гадості вистачає скрізь", треба про неї мовчати?Так само, як людянісь не залежить від білого халата, раси, національності, віросповідання, обраного фаху та ін.Взагалі не зрозуміла, до чого тут це. Власне, автор і повідомляє, що білий халат ще не ознака людяності, будьте пильні.
                  ...Просто цікаво: невже Вам не траплялись лікарі, яким є за що дякувати?Просто цікаво: невже ви ввааєте, що ті лікарі, яким є за що дякувати, якось мають перекреслювати тих, які нашкодили? Ну от правда. Варто лише розповісти про лікарську халатність, недбалість, злочиннність, як в

                    1018.02.21, 14:27Відповідь на 7 від Гість: Второе Я

                    відразу починається оце ховання за спини хороших спеціалістів. Ганьба якась.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      попередня
                      наступна