Скільки можна....

Дороги моі співвідчизникі, шановні соратникі! Моі нерви вже не витримивають розмаха зради шоколадного педрили. Знову гинуть наши сині, знову сто сорок КАМАЗів з параши, під прикриттям перемирря, будуть грабувати Украіну, вивозити вугілля. станки прилади і оснастку заводів, а завезуть в Украіну топливо для танків, зброю, мини та снаряди, і знову будуть вбивати наших кращіх людей. І все це за договорняками педрили шоколадного. В мене серце кроввю обливається. Скажить будь ласка, невже його заводи в ліпецьку і в Севастополі коштують смертей синів, здачи территорій, пограбунку заводів, шахт, наукових центрів, тощо. В нас, із-за цього баригі, стала не державіа, а прохідний двор, хто хоче заєзджає на чому хоче, що хоче завозить і грабує все що бачить. Украінці невже в вас нема національноі свідомісті, невже і далі ви будете терпіти цього баригу, цього покидька і брехуна. Невже ваш шлях в найміти за шматок хліба, невже ви і далі будете пробачать роздачу нашоі, Богом даноі землі, по клаптикам. Я розумію, що після виборів яки пройшли зараз, в нас в державі десь 50 -54% людей що не люблять Украіну, але 46 - 50 % іі люблять. Так давайте об'єднаємось всі разом і дамо відсіч всім вальцманам, недобитим риговонялам, коммунякам. І досі вже цих зрадницьких перемірій, метою яких є тільки сбереження заводиків рошен в параші і в Севастополі