sms 3 Вечеря

Студентів, як ото раніше бувало, брали восени на колгоспні роботи. Один із них, студентик  родом з Кавказу, не знав української. Раз увечері, коли він лежав і читав книжку, постукала до кімнати жаліслива хазяйка, у якої він квартирував, і запросила  до вечері.
- Вэчэрят? Нэт, я почитай,- відмовився він, гадаючи, що йому пропонують вимкнути світло.
Запрошення було і вдруге. Та знову прозвучало "нэт".
Через деякий час вона запросила і втретє:
- Ходімте повечеряєте.
- Понимай, очэн интэрэсный книга.
Хазяйка здивовано зрушила плечима і тихо вийшла:"Що за напасть така?" А він: "Што она такой настырны? Жалко свэт, да?"
Другого дня юнак-азербайджанець соромився, а ще бідкався, бо взнав від однокурсників, що "вечеря" - то "ужин", від якого він навряд чи відмовився б. Відтоді він з охотою засвоював значення слів України...