Анатолій Вітів відвідав Донеччину

3 грудня 2011 року заступник голови ВО "Свобода", голова Волинської обласної організації ВО "Свобода", керівник фракції ВО "Свобода" в Волинській обласній раді Анатолій Вітів зустрівся з побратимами з Донецької обласної організації ВО "Свобода" та відвідав мітингувальників-чорнобильців.

На зустрічі зі свободівцями заступник Олега Тягнибока наголосив на необхідності ретельної підготовки до виборів до Верховної Ради: "Маємо ретельно готуватись до майбутніх виборів. Бо наступні вибори будуть вирішальнішими за всі попередні. Ця влада відчуває серйозну небезпеку і тому просто так своє стерно не віддасть. Боротьба буде значно жорсткішою, ніж всі попередні вибори, навіть 2004 року. Ми повинні бути згуртовані і цілеспрямовані. Українці мають, нарешті, всі шанси мати свій голос у Верховній Раді, бо вперше за 20 років буде сформована націоналістична фракція".

Члени Донецької обласної організації ВО "Свобода" розказали про зміни сприйняття ВО "Свободи" та націоналістичних ідей земляками: "Якщо три-чотири роки тому люди боялись вимовити слово "націоналізм", наче це тотожно фашизму, і сахались, почувши вітання "Слава Україні!", то зараз вони часто самі вітають нас, помітивши свободівський намет. Тим більше, наші краяни дозволяють собі подумати, прочитати та поговорити про національну ідею, цінності, майбутнє. І хоча наша організація в області нечисельна, та мені приємно, що це порядні та віддані люди і наша спільна діяльність ведеться власним коштом", - сказав голова Донецької обласної організації ВО "Свобода" Володимир Гупало.

Анатолій Вітів підтвердив, що так само по всій Україні діяльність ВО "Свобода" ведеться виключно силами партійців та прихильників: "На відміну від псевдоопозиційних партій, які утримуються коштом олігархів, крадіїв та хабарників, ВО "Свобода" оперує членськими внесками партійців та пожертвами прихильників, а це прості українці: робітники або представники малого та середнього бізнесу".

Ввечері Анатолій Вітів відвідав табір "чорнобильців", які мітингують. Чорнобильці розказали про вимоги , які вони висувають до влади, про труднощі своєї боротьби, згадали свого загиблого побратима: "Ми обурені таким зверхнім та нахабним ставленням влади до нас. Ми не злочинці, не крадії – вимагаємо виплатити нам законне", - сказали вони.

Заступник Олега Тягнибока Анатолій Вітів висловив слова підтримки мітингувальникам: "Ви побачили обличчя окупаційної влади. Я радо вітаю те, що ви мужньо повстали на боротьбу за власні права. Я сподіваюсь, що Ваші земляки візьмуть це як приклад для наслідування. Не можна замовчувати злочин. Не варто проковтувати кривду. Тільки активна громадська позиція та діяльність допоможуть здійснити потрібні зміни".

Анатолій Вітів наголосив, що українське суспільство має усвідомити: без докорінного очищення влади від комуно-олігархічних кланів неможливі зміни життя на краще.

Націоналісти поширюють партійну пресу.

Річницю проведення референдуму про незалежність України слов'янські свободівці відзначили агітаційною роботою

1 грудня 2011 року Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" змонтувала партійний намет у мікрорайоні Артема. Націоналісти поширювали свободівську газету, вітали земляків з пам'ятною датою, запрошували їх до розмови.

"Приємно було, що нас, наш намет і газети люди вже впізнають, – говорить свободівець Сергій Лілеєв. – Деякі слов'янці вже роблять свої зауваження чи уточнення до матеріалів газети ВО "Свобода" попередніх номерів, а значить – читають уважно. На вітання з 20-ю річницею проведення референдуму про незалежність України почули цілий перелік негараздів, з якими стикаються люди. Однак спогади про Совєцький Союз та бажання до нього повернутися – поодинокі. Трапився прикметний випадок. До намету одночасно підійшли два чоловіка і взяли газети. Літній чоловік сказав, що зараз стало краще жити, бо Янукович добавив до пенсії 20 грн., а Ющенко в 2002 добавляв по 50 копійок. Ми уточнили: Ющенко-бо став Президентом в 2004. Розмову перервав другий чоловік: "Гордість треба хоч якусь мати. Тягнибока треба – він порядок наведе!". На цьому і розійшлись".

Заступник голови обласної організації ВО "Свобода" Михайло Нечипоренко пояснював слов'янцям, що українська нація продовжує свій шлях до свободи і незалежности: "Наші предки вважали, що краще загинути в бою з ворогом, ніж потрапити в полон і померти рабом. Проте воля до життя і неспроможність себе захистити змусили більшість українців терпіти століттями рабське ярмо. Можемо згадувати якісь приємні моменти для українців при польській окупації чи австро-угорській, чи московській, проте окупант - завжди окупант. Тому українські лицарі духу завжди бажали свободи своїй нації, ставали на шлях боротьби за незалежність України. Наші предки казали: "За свободу платять кров'ю". Тому здобуття у 1991 році незалежности України шляхом референдуму багато хто сприймає як бутафорну перемогу. Бо українці так і не прийшли до влади в Україні, на разі влада – окупаційна, а тому боротьба триває.

Українці мають усвідомити: проблема – не в незручностях і труднощах, а в тому, хто дає цьому раду і для чого. Адже коли молода сім'я вирішує жити окремо від батьків, проблем у їхньому житті не меншає, проте молоді радо господарюють самі. Так і ми – не боїмося труднощів і негараздів. Ми хочемо бути господарями у своїй, Богом даній країні".

Прес-служба Донецької обласної організації ВО "Свобода"

У Слов'янську вшанували пам'ять жертв геноциду 1932-33 року

26 листопада у Слов'янську на Донеччині на площі Революції українці вшанували пам'ять жертв голодоморів і геноциду українців 1932–33 років. Організувала захід міська "Просвіта", у заході також взяли участь Всеукраїнське об'єднання "Свобода", члени товариства політв'язнів та репресованих. Учасники запалили свічки, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Священик Української Автокефальної Православної Церкви провів молебень за душі жертв голодоморів. Від Слов'янської міської "Свободи" виступив Михайло Нечипоренко: "Голодомор 1932–33 років, як і 1921–22, і 1946–47, було навмисно організовано совєцьким режимом проти українського народу, адже голод поширювався на етнічно українські території. Цю трагедію не визнають лише ті, хто причетний до цього злочину. Моя мати родом з села Богородичне, що неподалік Слов'янська, розповідала, як її односельців розстрілювали за мерзлий буряк чи дрібку пшеничних насінин, знайдених взимку на полі. Як вона збирала з іншими дітьми жолуді, з яких робили "хліб", як раділи весняній траві чи знайденим грибам. Документи у всіх селян забирали, а довкола села їздила кіннота, щоб ніхто не втік у місто. Чому українська нація зазнала ці трагедії? Через байдужість. До рідної землі, народу, до своїх захисників. В той час, як герої України, справжні лицарі проливали свою кров за українську землю і свій рід, – більшість відсиджувались у теплій хаті. А коли людожери розправились з опором українських повстанців, вони добрались і до теплої хати, і до комори, і до господарів. Так і тепер – чимало українців охоче повірили обіцянкам "покращення життя" і віддали владу до рук окупантів, і тепер ми всі відчуваємо, як покращується їхнє життя за рахунок нашого. Українська нація продовжує народжувати лицарів, вони не припиняють боротися за свою землю, за свій рід, за свободу. Нам потрібна підтримка і допомога. Бо тільки згуртовано українська нація зможе вибороти собі світле майбутнє". Свободівець Віталій Киркач-Антоненко в інтерв'ю місцевому телебаченню підкреслив: "Геноцид 1932–33 років – це трагедія і моєї родини, і родин мільйонів загиблих українців. І ті, хто кажуть, що голодоморів не було, нахабно брешуть, прикриваючи брехнею злочини проти української нації".