Любителям поэзии

Конечно, не очень много материала, я бы даже сказала - мало... Но так правдиво!.. Стих про осень Д.Павличка...

Осінь

"На мене осінь хлинула, як повідь
На луг низький... Тікати я не міг...
Вона як жінка, що останній гріх
їй за саме життя дорожчий навіть.
Не знає маски, в слові не лукавить
І не соромиться жадань своїх.
Як ті дерева — в неї голий сміх,
І голий плач, і гола щастя звабідь.
Я покорився їй — нехай вона
У мене переллє свою натуру,
До себе уподібнить, як жона.
Я радісно прийняв її зажуру,
Жахну відвертість, пристрасністьпохмуру,
Та сниться все-таки мені весна!"

Посмотрите продолжение - там авторские фото осенней природы, очень красиво и печально...

перейти...