Льошкині коти та киці. Бойові.

Не зовсім няшне й без фото. Але про наш хвостатий рід, розкриття персоналій. Діти чи жертви, а може щасливі балуванці війни.

Отже.

1) Мурчик-дурчик.
Народився кошеням на одному з териконів й змалку вважає своїм рідним домом одну з позицій на териконі. До обстрілів звик, й навіть під час грохоту мін любить спати на мішковинні з землею. Я на тій позиції дістав ваду зору (в мене тепер на одне око "+", на інше "-", а Дурчику байдуже. Звик спати й навіть слабко реагував, як я прострілював "зеленку". Позиція - рідна хата, до бліндажу й кухні ніколи не ходить.

2)Мурка- Дурка.
Рідна сестричка Мурчика, теж дісталася в спадок від 30ки. Рідна хата позиція лише умовно ( там годують) , але часто приходить до бліндажу.
Думаю, що тому, що там мешкав Господар який з малечку привчав, до життя, готував й як всяка кішка Вона чекає саме на нього. Ручна як й Дурчик, але на "своїй хвилі" й ...киця явно сумує й чекає.

Обох цих котів я зустрів у віці, коли їм був рік лише. Чи знають вони життя вдома, тишу по ночах? Не думаю. Мар'їнка близько, та й над Докучаєвськом спокою мало.
Але ці кошаки хоч завжди додому. Скільки господарів змінилося? Не знаю, але пам'ятаю.

Тепер про Луганчан.

3) Кокс.
Ні, не тому, що кокаїн, а тому, що чорний як коксоване вугілля. Лише зелені очі. Коли ми прийшли це був зашуганий собаками(їх любили попередники) киць. Тепер відгодований чорний кіт , хоч зараз на рекламу фірми Puma.

4) Нявчик - Крикун.
Сірий типовий породистий камишовий кіт. Але не дикий. Коли йому мявкнеш - несамовито мявчить ніби його мучать. Дуже великий й в той же час дуже лагідний. Чисти й погордливий. Приліт міністра проігнорував, й на гелікоптера чхати хтів, як й на самого міністра. Спав на мішках з землею.

5)Мурка-Няшка-Полосашка.
Три сестри киці з КПП. Мурка чорно-біла, Няшка невідомого до тепер розового окрасу(виявляється й такі бувають!) й Полосашка увібрала всіх батьків одразу.

6) Саме незвичне явище, Киця Маруська.
Киця Маруська народилася у пожежному ящику, ніколи не бачила людей. Дике створіння. Я про той виводок лише чув. Але чим Маруська здивувавла, що почала мене супроводжувати в нарядах як песик:
крокую я з автоматом й Маруська поруч. Відстань роль не грає. Перше ім'я - Напарник. Далі дала себе погладити, дуже боязко, але дуже обережно.
Годування зробило свою справу й з часом я дізнався, що Напарник виявляється Маруська - дике створіння, яке просто обрало мене за Господаря, на інших шипить й тікає. Довгий процес одомашнення, й тепер Маруська - улюблениця й постійний мешканець посту охорони.

7) Брат Маруськи. Невідоме й дике створіння.
Інколи дозволяє розвідникам себе погодувати, в руки не дається, погладити позволив себе лише мені одного разу. Дикий.
Інколи супроводжував мене з Маруською, тому й довірився мені.


Ось такі є киці й коти. Якби не війна - їх би потопили люди як не бажаних, тому в чомусь вони балувні. Військові годують й ці тварини живуть собі, але й вони жертви. Вони прив'язуютьсч до людей, а ротації ж не вічні.

Ну якось так, не завжди про котів няшні пости на блогах же...