Як довго я хотіла прокричати ,що янгол я,що можу я літати, та те,що крила маю білосніжні:великі непокірні й ніжні. Що маю вміння сцілювати душу, Що можу покохати,але мушу... Судьбі скоритись і мовчати, тебе всміхаючись вітати, терпіти всі твої знущання, убити найтаємніше бажання- розкрити крила і летіти! такого я не можу і хотіти... Бо крила мої,ті що за спиною, багряною залиті ріденою, від тих мерзених твоїх вчинків, якими ти поранив мою душу, і мала б я скоритись,але мушу....

Читати далі...