Як довго я хотіла прокричати

,що янгол я,що можу я літати,

та те,що крила маю білосніжні:великі непокірні  й ніжні.

Що маю вміння сцілювати душу,

Що можу покохати,але мушу...

Судьбі скоритись і мовчати,

тебе всміхаючись вітати,

терпіти всі твої знущання,

убити найтаємніше бажання-

розкрити крила і летіти!

такого я не можу і хотіти...

Бо крила мої,ті що за спиною,

багряною залиті ріденою,

від тих мерзених твоїх вчинків,

якими ти поранив мою душу,

і мала б я скоритись,але мушу...

...зірвати крила зі хреста розпяття,

та запалити у душі багаття,

щоб голосно зуміти прокричати:

Я ЯНГОЛ,ТИ НЕ ЗМІГ МЕНЕ ЗДОЛАТИ!!!

На подиху останньому щоб крила скласти,

та не підкоренною щоб на скелі впасти...