Титанік чи ковчег?

Виблискуючи вогнями в нічній темряві розрізав океанські хвилі потужний, комфортабельний, розкішний лайнер.

Ведений досвідченим капітаном, «Титанік» рухався назустріч своїй загибелі.

Виблискуючи наче коштовний діамант, в просторах Всесвіту рухається космічний корабель під назвою «планета Земля». Ведена капітанами цивілізації, капітанами людства, рухається вона ... Куди? До катастрофи чи до світлого майбутнього?
Сьогодення не обіцяє нічого хорошого. Ми можемо побачити, що незалежно від професіоналізму сучасних лідерів людства, наша планета здригається від техногенних катастроф, від стихійних лих, від боротьби за владу, від воєн, конфліктів, від невгамовної жадоби бізнесменів, які заради швидкого прибутку знищують нашу планету. Релігійні війни, конфлікти - внутріконфесійні, міжконфесійні не залишають віруючим людям теж надії на хороше лідерство, лідерство, яке призведе до щасливого майбутнього.
Є дуже гарний вислів про те, що професіонали будували «Титанік», любитель - побудував ковчег.
«Титанік», який будували професіонали і обіцяли, що, в разі аварії він протримається на плаву не менше трьох діб, за три години зник під хвилями океану. Професіонали, які обіцяють стабільність зараз і в майбутньому, не можуть контролювати ситуацію на нашій планеті.
Де ж той ковчег? Ковчег, який витримав хвилі Всесвітнього потопу і чому він витримав ці хвилі? Тому, що його будівельником і лідером був Творець. Той, хто вів його, хто вів його будівельників, був Той, хто піклується про спасіння людей.
Але де ж у наш час знайти цей порятунок, де ж у наш час цей ковчег?
Звичайно, кожна людина, яка реально мислить, може побачити, що наша планета і наша цивілізація схожа на людину, вражену багатьма хворобами, хворобами фізичного характеру, хворобами моральними, духовними, і звичайно, такій людині місце в лікарняній палаті і дуже мало надії на вилікування. Ну, ніяк не можна сказати, що людина, яка так сильно страждає, дуже скоро чудесним чином одужає. І люди, які мають реальний погляд на життя, не чекають особливо райдужних перспектив. Вони шукають порятунку, вони шукають рятівника, спасителя. Цей Спаситель був, але яким чином відбувалося Його пришестя на Землю, в яких умовах це все відбувалося? Було б добре зробити невеликий екскурс в історію.
Коли Ісус Христос був на землі, існувала потужна релігійно-політична система - Іудейське царство. І релігійно-політичні лідери цієї теократії свято вірили в те, що вони - божі люди, що вони ведуть народ по божому шляху. Але що сказав Божий син? Він сказав, що він прийшов до своїх, а свої його не прийняли. Коли сталася дискусія про храм, Він сказав: «Зруйнуйте цей храм і за три дні я відбудую його». Він говорив про храм Свого тіла.
Релігійним вчителям Він сказав, що своїми заповідями, своїми переказами ви зруйнували Божу заповідь (відкинули її). Так, релігійні лідери, які стверджували, що вони є частиною, лідерами божого народу, виявилися недієздатними. Вони занадто далеко відійшли від Істини, від Закону, який був даний Мойсеєм.
Ісус Христос, коли почав будувати на землі нову споруду, духовну споруду, Храм свого тіла, почав обирати своїх послідовників не з лідерів, не з еліти. Це були прості люди, люди, які любили істину, люди, які шукали Бога.
Чи змінилося щось у наш час? Звичайно, змінилося. Та Церква, яка була заснована Ісусом Христом, за його ж передреченням, перетворилася на потужну релігійно-політичну систему, яка була з часом названа католицькою церквою, потім розділилася на православну, а пізніше роздрібнилася на багато течій. І ці течії, хоча сповідують християнство, дуже часто конфліктують між собою і екуменізму досі досягти не можуть.
Тут взагалі не йдеться про те, щоб критикувати когось чи судити когось. Звичайно, цьому всьому буде дана певна оцінка. Але варто згадати слова апостола Павла. Він сказав, що справжнім фундаментом або основою, на якій варто будувати церкву, є Ісус Христос, є Його вчення. І якщо хтось на цьому фундаменті буде будувати свою будову з золота, або з дорогоцінних каменів, або з дерева, з соломи - вогнем все перевіриться. Під час Суду все буде перевірено. І встоїть тільки той Храм, який зараз існує. Де він? Він скрізь і в той же час він ніде. Ніде, бо Ісус Христос показав, що Бог уже не знаходить інтересу в будь-якій людській споруді або в якій-небудь людській конструкції - будь то релігійне будівля чи релігійна течія, релігійна конфесія. Він почав творити храм тіла Свого, Храм тих, чиї імена записані на небесах. Храм, в якому КОЖЕН може бути членом цієї Церкви, у якій Ісус Христос є Головою.
ВИ - храм Бога живого.
Первосвященик не потрібен, бо ВИ царське священство. Якщо Ви присвятили своє життя Ісусу Христу, якщо Ви присвятили своє життя служінню Богу, віддали себе в жертву, значить, ВИ і є священиком у цьому храмі. Тому, істинна Церква ніде - в тому сенсі, що в кожній релігійній течії, у кожній церкві є люди, які люблять Боже Слово, і, бачачи цей дисонанс між офіційною догмою церкви і вченням Ісуса Христа, вони або виходять з цієї церкви, або просто не підтримують тих практик, які є в тій чи іншій релігії. Дуже багато з них перебувають не обов'язково в релігійних системах. Дуже багато людей, які живуть дійсно по совісті, по закону Божому, закону, написаному на серцях, знаходяться поза релігійними конфесіями. І коли Ісусу Христу сказали, що ось, є ті, які проповідують, але вони не з нами, Христос заборонив робити їм якесь зло. Тому, що Він сам був вигнанцем. Вигнанцем з тієї релігійно-політичної системи. І ті, які стали Його послідовниками, точно так само були вигнанцями. Апостол Павло вже свого часу відчув на собі неприязнь лідерів тих же зборів, які він заснував. Апостола Івана не хотіли приймати в християнських церквах.
Ті люди, які трималися правди, не приймалися тими, хто хотів влади. Народжені по тілу не сприймають тих, хто народився за духом.

Тому Ісус Христос каже: «Ось, Я стою під дверима та стукаю. Хто почує Мій голос і відкриє Мені двері, Я ввійду до того чоловіка, і ми сядемо з ним разом вечеряти ».(Откр.3: 20) Що це означає? Це значить те, що якщо ми відкриємо своє серце для Правди, відкриємо своє серце для Христа, тобто, для Слова Божого, Біблії і приймемо Його як керівництво в нашому житті, Ісус Христос увійде в наше серце Своїм Духом, і цей Дух буде вирощувати в нашому серці плоди Духа: радість, мир, довготерпіння, віру, надію. Такі люди стають новою особистістю, новим творінням. У нас всередині зароджується нова людина - та людина, за образом Христа, який буде угодний Богу і який буде врятований. Та людина, яка є частиною тіла Христового, в якому Христос є Головою, він стає частиною Храму Христового. І тому це ті люди, чиї імена записані на небесах, і вони дійсно успадкують Царство Боже.
А що таке Царство Боже? Це не їжа і не пиття - це радість, мир і праведність у Дусі Святому. Хто цим служить Богу, той йому приємний. Власне, вже ТЕПЕР така людина може перебувати в цьому царстві і мати зв'язок з Небесним Царством. Тому, що це одне і те ж, це стан постійного блаженства, миру, любові та радості.
Ці люди вже зараз є скрізь і Христос їх знає. Він знає своїх людей і в той час, коли Він повернеться, Його ангели оберуть їх від чотирьох кінців землі, і вони перебуватимуть з Ним, з Ісусом Христом навіки.
Тому вже тепер не потрібно прагнути за тими цілями і тими цінностями, які нам пропонує цей «потопаючий» світ. Було б смішно під час загибелі «Титаніка» фарбувати якусь каюту, переставляти меблі. ... Не варто зараз слухати політиків і займатися створенням нових партій, проведенням реформ, побудовою нового суспільства. Немає сенсу в будинку, що горить, або в потопаючому кораблі проводити реформи. Навпаки, треба знайти ту шлюпку, той ковчег, яким є справжнє Царство Боже, всередині себе формувати нову людину, яка живе по совісті і щодня жити так, щоб бути приємним і угодним Богу.
Звичайно, набагато легше, напевно, раз на тиждень або кілька разів на тиждень піти до церкви і там показати себе праведним і істинним. А набагато важче і набагато складніше кожну хвилину вести боротьбу зі своїми плотських нахилами, кожну хвилину вести боротьбу за те, щоб ставати новою людиною, кожну хвилину, як казав свого часу Чехов, «видавлювати з себе раба».
Ось це ТЕ заняття, яке дійсно цінне в Божих очах: ставати новою особистістю, ставати частиною нового суспільства, небесного суспільства, для якого цінності цього минаючого світу є нікчемними. Тому було б дуже добре, щоб ми визначилися, де ми стоїмо, тому було б дуже добре, щоб ми дійсно слухали це попередження і шукали порятунку.
Капітан Сміт, коли отримав попередження про те, що «Титанік» входить в зону льодової небезпеки, проігнорував це попередження, відмахнувся від нього і, покладаючись на свій досвід і на свою самовпевненість, наказав прямувати далі тим же курсом з тією ж швидкістю. Чи будемо ми такими ж? Чи будемо ми відмахуватися від попередження і вірити тим лідерам, які нас ведуть. Або ми все-таки підемо за Ісусом Христом, за тим Лідером, який ХОЧЕ нас врятувати, який віддав за НАС Своє життя.
Це залежить від кожного з нас.
http://www.youtube.com/watch?v=32Hs2V_4miU