Вечерняя звезда зовет подружек в небо,
В домах, хозяев встретивших, горят уже огни.
И смотрят в телевизоры хозяева, а мне бы
Сбежать с тобой из города, где были б мы одни,
И в сказочном лесу услышать тихий шепот
Деревьев засыпающих и перекличку сов,
Уйти в лесную глушь по чуть заметным тропам,
И нашептать в ночи так много нежных слов,
И целовать тебя в кольце шальных объятий,
И истово ласкать во тьме, взлетая к небесам,
И упадет на мягкий мох бескрылой птицей платье...
Под звездами в ночи не оставайся сам.

Любов і сонце, квіти і весна,
Метеликів грайливих дивні танці,
Блакить небес та темна ніч без сна...
Яка же гарна ти у вишиванці!
Немов би ти в собі зібрала світ
З його красою та його душею,
Де щастя птахом проситься в політ,
Де квітнуть маки, айстри та лілеї,
Де на освідчення тобі бракує слів,
І все, що треба, вимовляють очі,
Де в пристрасті ти б раз по раз горів
Від ранку до самісінької ночі.
І ці п'янкі, шалені диво-сни,
І посмішка щаслива поруч вранці.
І ніжний доторк справжньої весни.
Яка же гарна ти у вишиванці!

Без пафоса, без плохонькой игры,
Без ряженых и фальши на века,
Без маршей и победной мишуры
Я завтра выпью рюмку коньяка.
Что те парады и трескучесть фраз?
Все это лишь порочит ту войну.
И я уже в который майский раз
Погибших в битвах молча помяну.

Коли волають "мова! диво-нація!",
Все це - лише звичайна декларація.
Як хочемо неперевершену державу ми,
То маємо все це довести справами.
У кожній справі будь завжди Людиною,
І вже тоді пишайся Україною.