Гей, Україно!

Гей, Україно!
Хіба ж це нормально?
Годі вже клясти тяжкую долю!
Треба же жити життям реальним,
Щоб в домі щастя було доволі.

Чом ми голосимо, мов би приперло?
Чом всюди бачимо підступи брата?
Чом ллємо сльози про те, що "не вмерла"?
Та не помре, як не будем чекати!

В том, що так сталося, люди не винні,
Ні на Донбасі, ні на Поділлі.
Всі ми сьогодні - сини України,
Всі патріоти, і всі так безсилі.

Бо один одному чуба порвати
Так і бажаємо в бійках шалених.
Замість того, щоб з країни погнати
Всіх крадіїв, що зовуть на арени.

Годі ридати! Усім посміхніться!
Хай згине разом ця сила ворожа!
Як ми зуміємо душами злитись,
Хто ж Україну тоді переможе?