Сніданок коханій

Чи є у світі щось краще, ніж принести своїй коханій сніданок у ліжко і дивитися, як це казкове творіння, котре кілька годин тому завзято обіймало тебе, гаряче шепотіло у темряви найбажаніші твоєю душею слова і плакало від щастя, повертаючись з небесних світів кохання на твоє плече, зараз спить, розповсюджуючи на відстань подиху аромат тепла сплячої красоти, з тією посмішкою, яку хочеться цілувати і цілувати. І як від єдиного твого дотику відкриваються ці очі, котрі примружені зараз, блукаючи казковими шляхами сновидінь, невідомих світу і захищених від нього покривалом вій, як вони збуваються снів саме заради того, щоб осяяти тебе безмежним щастям. І як ця ніжна кішечка потягується перед твоїми очима, ненавмисне показуючи тобі красу кожного свого руху. І як заповнює простір навкруги її безмежно щаслива і призначена лише тобі посмішка...

Из романа "Вимір любові"
Глава 7. Останнe кохання Байрона