Про долю

Сиджу на кордоні,
Дивлюсь у долоні.
Але в них нічого нема.
Тому я дивлюся
Туди, де втоплюся.
Навіщо чекати?
Дарма!
Дарма, що чекаю,
Чого вже не маю.
Даремно надія тремтить...
І зараз я рушу
Туди, де я мушу
Пірнути у вічну блакить.

Та щось я не хочу,
Замруживши очі,
Пірнати кудись не туди.
Я буду щасливим,
Коли впаде злива,
Вона теж з тієї ж води.
Отож зачекаю.
А хто його знає,
А раптом все зміниться в мить?
І в теплі долоні
На тому кордоні
Ще й доля мені залетить...