Я бачив, як Місяченько...

Як сходить Сонце з ранком рано,
Як Місяць вже іде до сну...
То він бажає їй, коханій,
Зігріть в любові Землю всю!

Пелюстці кожній дать надію,
Живить її своїм теплом.
Додати дива в тих подіях,
Що День розіллє за вікном.

І каже їй, що так кохає,
Що лиш вона його зоря,
Лише для неї всю ніч сяє,
Її усмішки відбиттям...

Вона всміхнеться теплим сяйвом
Його цілунок буде їй,
Він в теплих променях розтане,
Зігрівши серце дорогій...

Я сам це бачу, кожний ранок!
В своє вікно, коли зоря
Освітить мій зелений ґанок
І в спомин мій прийде Вона...

Її ім'я давно забуте,
Моїм сідим, як сніг чолом.
Її ім'я, то: "Ранок", "Сутінь",
Яке ж моє їм'я було???