«О, не журися за тіло!Ясним, вогнем засвітилось воно,чистим, палючим, як добре вино,вільними іскрами вгору злетіло.Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, —стане початком тоді мій кінець.Будуть приходити люди,вбогі й багаті, веселі й сумні,радощі й тугу нестимуть мені,їм промовляти душа моя буде.Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки,голосом ніжним тонкої сопілки,смутними росами з вітів моїх.Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав,ще як напровесні тут...
Читати далі...