Покоління "i"

Знаєте, я помітив одну цікаву деталь - більшість блогерів досить важко підняти на якусь цікаву спільну справу. Особливо, якщо треба щось активно робити. Набагато легше підняти всіх на якийсь довбаний флеш-моб, бажано, в рамках інету. Зовсім легко підняти блогерів на розпивання пива десь у найближчому гадюшнику барі чи парку.

А от якщо треба щось зробити, то провал таких призивів стає очевидним. Бо відразу починаються досить цікаві відповіді, на зразок: "Ой, як класно! Але як же мені змусити себе це зробити?". 

Коли молода людина каже "Як мені подолати свою лінь"? то це повний п...ц. І це подвійний п...ц, бо він є національною рисою. У нас в країні не прийнято робити щось. Прийнято заливатися алкоголем з самого ранку. Прийнято пиздіти про що завгодно - від політики до футболу, прийнято лаяти в своїх бідах москалів, жидомасонів, китайців, америкосів і решту клятих глобалістів. І знаходити купу причин, щоб нічого не робити.

Тому в наших селах працюють переважно жінки, бо чоловіки вже з восьмої ранку кучкуються біля магазину. Тому наші дороги найгірші в Європі. Тому на наших ринках голандська картопля, а на найкращих черноземах Європи росте бур'ян.

А треба всього нічого - кожний день щось робити. Якщо ти художник, то живи під гаслом - "жодного дня без картинки"! Якщо механік, то "жодного дня без тюнінгу"!. Якщо професор, то "жодного дня без дослідів"!

Власне, коментувати тут нема чого.