ЖІНКА б) як частина гардероба

б) ЯК ЧАСТИНИ ГАРДЕРОБА - Жінок, на жаль, надто багато, тому й цю розмову слід зачинати з певного рівня. З рівня, на якому існує окреме розуміння "гардероба" як цілісного поняття, на відміну від поширеного серед більшості нашого суспільства варіанту шафи з барахлом" - жінка як частина "барахла" нас не цікавитиме зовсім. Цей рівень трошки перевищує добропорядне міщанство і трошки не дотягує до інтелек-туалістських сфер - рівень традиційного інтелігента. Отож, якщо у попередній статті вектор звинувачення за "принизливе" становище жінок був скерований проти "світу мужчин", котрі "зловживають своєю сильнішістю", то у даній статті він мав би повернутися в бік "світу жінок", котрі "самі собі винні у всіх бідах". Зрештою, те, що більшість жінок не прагнуть собі "рівноправ'я" з мужчинами, вже давно не вважається відкриттям, тому й ми не станемо нагромаджувати доказів і звинувачень на цю тему. Нашим, натомість, завданням буде глянути на жінку таким чином, щоб відповісти собі на запитання: Чому? По-чему? Біа сге0? \Упу? \Уагат? Однією з головних ненормальнос-тей пануючої цивілізації є те, що жінка не може собі дозволити бути абсолютно вільною і красивою водночас. І пов'язано це не стільки із заборонами, комплексами, стереотипами (це вторинне), скільки із реальною небезпекою: від неприємного інциденту до брутального насильства. Коли людина будь-де і будь-коли не може відчути себе вільною у власній природності і природною у своїй красі, тоді перекреслюється її найвище прагнення - прагнення до досконалості. Тоді з'являється обтяжливе відчуття постійної недовершеності. Першими захистку шукають собі слабші. Вони намагаються ту небезпеку, яка їм загрожує у світі, увіпхнути в межі релігійних канонів, державних законів, суспільної моралі, тощо. їм би хотілося вторгувати частку своєї безпечності в обмін на частку волі. Гарантом жіночої безпеки переважно є мужчина. Жінка завжди ініціює суспільний уклад з мужчиною, який чомусь називають подружжям. Подружжя бо, передусім, передбачає кохання, а суспільний уклад - чітку систему зобов'язань: я перу шкарпетки - ти приносиш гроші; я "не даю" сусідові - ти "не гуляєш" із співробітницями; сексом займаємося по вихідних при взаємній згоді (можливі варіанти). Що ж до кохання, то мужчина і жінка мають концептуально різний під- хід. Кохання як пошук гармонії для мужчини, котрий може бути вільним і природним у прагненні до досконалості, є чимось цілком реальним. Для жінки - це щось неможливе через неможливість бути вільною і природною, а без цього годі й думати про "пошук" (не слід плутати із завжди наявною можливістю вибору серед того, що є в оточенні, що є реально). Отже, для мужчини кохання - категорія конкретна, спроектована на себе такого, яким він є; для жінки - категорія міфічна, спроектована на себе таку, якою вона могла би бути, якби не вказані обмеження. У цьому проблема нестійкості стосунків між жінкою та мужчиною та "сімейних драм". Мужчина у своєму пошуку готовий розірвати уклад, жінка ж перед лицем вічної загрози готова його втримувати правдами і неправдами аж доти, поки не з'явиться нагода укласти не гірший або й кращий уклад. Та втримати його до потрібного моменту не завжди вдається - через те жінки бояться філософії, остерігаються інтелектуалів ("не-пристосованих" до "життя") та ненавидять жінок-спокусниць, вбачаючи в них не об'єкт (чи й суб'єкт) пошуку, а претендентку на уклад з "чужим" мужчиною. Підсумувати все це можна твердженнями, що жінки - істоти озлоблені, схильні все вульгаризувати (спрощувати), канонізувати. Жінка - це людська особа, яка не веде "пошуку". Звідси також і хвороблива тяга до мрійливості і фантазерства, які у житті жінки займають таке значне і своєрідне місце, що їх можна вважати окремою "жіночою релігією". Зневіра в можливість сягнути ідеалу в реальному світі переносить його у світ міфічний. Бажан- ня уподібнювати і удоступнювати все, що стосується реалій, а водночас -ускладнювати все, що стосується духу, робить із жінки основу споживацького, консервативного суспільства. Цинічна цивілізація вже давно навчилася спекулювати на цьому: примітивні мелодраматичні романи, банальні невірогідні серіальчики, яскраві журнальчики з перфектними картинками (рослинками, тваринками, дитинками, мужчин-ками еіс). блискучі стрічки та поліровані полички - все це "товари для жінок". Дія них же (як і для "недорозвинутих" мужчин) створено навіть реально доступні "Ідеали". "Міс краси" із певним об'ємом грудей, стегон, талії "найсексуальніший мужчина року" (солодкавий Делон, мужлануватий Бельмондо, химерний Рурк) і т.д. Жінка не читає аналітичної літератури, де йдеться про "пошук", про волю, але перечитує всі гороскопи, де написано про те, що з нею буде. Все це дуже обмежує жінку - робить жінку істотою обмеженою. Щоправда, трапляються й жінки-ерудити, псевдоінтелектуалістки (інтелектуалізм завжди передбачає елемент гри, а жінки надто переймаються своєю вченістю та розумністю), та це -скоріше потворне явише, ніж позитивне: це сильні окуляри в грубій оправі, це неформована фігура, _а якщо з фігурою все гаразд, то майже неминучий пронизуючий погляд і триста слів в одному реченні - з ними навіть "вправляти секс" відпадає бажання (хіба що з елементами збочення - напр., читанням віршів). Та все ж, мабуть, кожній жінці хоч раз у житті трапляється зустріти "нетипового" мужчину. Виконавши всі пункти "жіночого ритуалу" - перший бал, перший поцілунок, перший мужчина, перше розчарування, перша зрада, перший скандал, перша правдива любов, перше заміжжя - жінка дуже обережно, та все ж нестримно піддається спокусі зустріти "хоч раз" "нетипового" мужчину. Це прагнення настільки поривисте, що на роль "нетипового" інколи обирається типовий нікчема чи блазень. Але повернімося до мужчини, налаштованого на "пошук". Він звертається до цінностей жінки, пов'язаних не лише із сімейним укладом, він пропонує їй щось більше, ніж свій внесок в уклад - все це пробуджує в ній приспану природність, розворушує ностальгію за похороненими прагненнями. Та все це відбувається лише у певних межах - найдалі, куди жінку може привести на цьому шляху її уява, так це до "сексуальної офіри", тобто піти для "нього" на "все" (що є часто нічим для нього) - віддатися. Потрібне чергове століття "інквізиції", щоб "випекти" із жінки її комплекси. З одного боку, "недовченість" не дає жінці можливості зрозуміти, а з другого - "переляканість" не дозволяє їй повірити у "справжність" нетипового мужчини, в реальність того спільного шляху, який він їй пропонує. Тому вона сприймає його імпульси лише в межах її власного "світка" (читай - середовища). Навіть болісно прощаючись із тим, кого пошук веде далі, поза її межі, вона не відважиться піти у те манливе, але невідоме "кудись", вона міцно береже свою "хоч якусь" стабільність. А коли все це супроводжується недомовками, таємничками, з'ясуваннями і т.д. - тоді все це перетворюється на справжній жах. Отже, найкращий варіант для жінки - це "нетиповий" мужчина в межах її ж середовища. Але чим є така жінка для мужчини, котрий веде пошук? - Важкою валізою, котру важко нести, але шкода кинути. Або - частиною гардероба (якщо "незайнята").

"Енциклопедія нашого українознавства"