Мало всього – ще і тугу вовчу 

в оце щоденне людське улюлю! 

А я потерплю, а я перемовчу, 

аж поки згіркне слово «люблю». 

Оці Ніагари блуду і бруду, 

а я пересилю, русява, як Русь, 

а я переб’юся, а я перебуду,

 а я переплачу, пересміюсь! 

Це переждати, пережадати, 

це передвічне вперехрест, 

це як перЕстріт – тебе перестріти, 

це як переступ – слово і жест. 

Перенебачу, переночую, 

передощиться, переболю, 

а я переднюю, переночую, 

а я перегодом перелюблю. 

А я утечу в кошлаті Карпати, 

а я цю любов задушу і уб’ю… 

Зорі стозорі, 

ви що – телепати? 

Чого ж ви так дивитесь в душу мою?