Ранок.

Замерзле  від зими  віконце,
Зігріє теплим поглядом весна,
Заграє промінцями сонця,
Краплина на щоці –сльоза…

Промінь легко твоїх вік торкнеться,
Заграє вогниками у глибині очей,
Поцілує у вуста, - ти засмієшся,
Спогадами  пристрасних ночей.

Слова розтануть вранішнім туманом,
Торкнуться вух, як легкий подих  вітру,
Закутані в мереживо обману,
Полинуть в нікуди з ранковим світлом.
 
Мине цей ранок без суму ,без жалю,
Та знаю, - не забуду я ніколи,
Вуста твої, які мовчать: люблю!
І очі, що - люблю говорять!