Три мої землетруси

Проснувся від того, що ту частину дивану, де були мої ноги начебто перевертало з одного боку на інший. Мої кінцівки, здається, літали в повітрі. Навіть склалося враження, що ось-ось я можу випасти з свого ліжбища. Ввімкнув світло, було 2:13.

Це, власне, мій третій землетрус, який пам’ятаю.

Навесні 1976-го мене призначили власкором газети «Вінницька правда» по південній групі районів із центром у старовинному містечку Тульчин. Поселили, виділивши кімнату, як не дивно, в дівчачому (!) гуртожитку місцевого ветеринарного технікуму. Мені 26, я на них (майбутніх, ветфельдшерів, і не дивлюся, оскіль якрах черех дорогу райком партії...

Увечері проїздом, перебуваючи в цьому райцентрі, заглянув у гості молодий вінницький поет, щоправда тоді вже член Спілки письменників України (а це, ой, яка ж була неймовірна величина!) Михайло Каменюк. Сидимо за столом, п’ємо сітро, і враз люстри пішли в танок, шафи поїхали по кімнаті. Ми лише переглянулися, хтось із нас крикнув «Землетрус!», і всі щодуху кинулися в двері, до сходів з другого поверху, а там крик і лемент, несамовиті дівчачі верески, сльози, ветеринарна паросль теж дременула надвір…

Вдруге нас з другом трясло на рибалці. Ми поїхали далеко від Києва – до Первомайського району Миколаївської області. Там керуючим райсільгосптехнікою працював надзвичайно приємний і щирий чоловік, мій близький приятель Олександр Буговський. Він повіз нас рибачити на Південний Буг. Ввечері нічого не впіймали, зате добряче повечеряли і десь опівночі вклалися спати в заздалегідь обладнаній палатці. Вранці човном до нашого берега дісталася дружина Олександра Денисовича та донька Галина.

«Хлопці, - кажуть вони, - а землетрус до вас не приходив?» «Землетрус? – майже хором здивовано відповіли ми. «Тут якби гармату хто під палатку підкотив і стрельнув з неї, навряд чи ми б почули», - висловив припущення Олександр Буговський. І всі розсміялися. І той струс землі ми, слава Богу, пережили, але його не почули.

Давно це було, позаяк нинішнього травня вже виповнилося двадцять ювілейних літ, як я взагалі не вживаю спиртного. А та рибалка і до землетрусу, і після була, пам’ятаю, замочена…