Думайте головою, а не… телевізором

Це вже горе наше, що «peoples» такий неотесаний. Неосвідчений. Ковтає все, що йому кинуть під ноги і потім цю муйню дико захищає…

Почитайте, скажу вам, бодай таку поезію Й. Бродського – «Щодо незалежності України». Написана вона 1992 року. Коли стало зрозуміло, що це насправді не вірш, а прокльон українцям за їхню мужність відділитися від Московії, від якої потерпали понад триста літ, мудрі єврейські голови стали переконувати Йоську не включати фонетичний плювок до своїх книг. І він їх послухався. А захиснички кинулися на всіх ЗМІресурсах переконувати, що Бродський такого лайна не виплоджував.

І ця версія побутувала аж до 2015 року. До того, як було нарешті відшукано і представлено на суд Божий відео виступу поета перед єврейською публікою (понад тисячу осіб!) у залі Пало-Альтійського Єврейського центру 30 жовтня 1992 року, а також і 28 лютого 1994 року ще й перед групою російської діаспори у Нью-Йорському університеті Квінсі-коледжу.

Одне слово, насолоджуйтесь уривком з цієї поезії ті, хто не вірить в українофобію генія Бродського (уривок):

Прощевайте, хохлы, пожили вместе — хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего неба, хлеба,
нам, подавись мы жмыхом и потолком, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли — больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза —
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.