Джерелиця з-під дубового кореня

Отож, вміщуємось зручніше в авто, яке завантажено місткостями для води, відправляємось у ліс, по смачну дібровну джерелицю. Та вода, що подається буцімто цивілізовано трубами, ні в яке порівняння не йде з природною із гаю: вона надто жорстка і головне, явно має надлишок вмісту металу. За місяць експлуатації водогону, на заздалегідь відполірованих білосніжних раковинах умивальників, на посуді санітарних змивів утворюється жорсткий і неприємний наліт іржі. Не дай Боже, так виглядають внутрішні органи людей... Аж страшно подумати про таке…
За кілометрів п’ять у лісі є облагороджена людьми, охайно прибрана криниця. Знаходиться вона під охороною образів, скульптурного зображення Матері Божої. Закосичена яскравими стрічками людської уваги. Тут по декілька разів на рік відбуваються церковні відправи з молитвами на чолі з священиками. Вершиться своєрідне лісове свято криниці і святої водиці. До того часу вся округа файно прибирається. Майстровиті люди оглядають цямрину, якщо є потреба чинять коловорот, чіпляють для водорозливу нове відро. Обновлюють черпак і декілька лійок під різну привозну посуду. Замірюють висоту стовпа води у колодязі. Якщо потрібно - поглиблюють його, очищають дно, роблячи це вкрай обережно, охайно, аби не пошкодити джерела, що фактично б’є з-під коренів багатолітніх дубів і сосон.
Довкола замріявся у задумі правічний ліс. Щоправда, останнім часом його дещо прорідили, вибравши з нього сухостій. Не секрет, що через брак коштів у лісівників, не здійснюється так потрібний для росту і розвитку деревини хімічний обробіток зелених масивів від шкідників і хвороб, тому ураження лісу різними личинками занадто високе. Вирізання уражених дерев, можна сказати, є одним із радикальних заходів для збереження масивів лісових насаджень. 
За метрів чотириста від кринички знаходиться старий, майже покинутий людьми хутір. Заселеними, і то, підозрюю, лише в весняно-осінню пору року, залишилося лише декілька хат. Але городи обробляються. На них квітує картопля, дереться до світла кукурудза. Сюди подається електроенергія. Гірше з під’їзними шляхами. Якщо починається моква, то сюди доберешся хіба що пішки з тасьми (центральної дороги), або велосипедом, можливо, моторолером.
Сама криничка знаходиться на невеличкому пригірку. Нижче його розкинулася широка долина. У центрі її струменить річка Гуйва. Власне, саме тут, як я гадаю, закінчується Лісостеп і переходить у Полісся. Як казав мені один місцевий житель, з цих лісів можна під кронами дерев добратися навіть до Північного-Льодовитого океану. 
Років два тому, у засушливу пору, саме в цьому місці Гуйва (довжина її 97 км), тут геть обміліла і вкрилася лише калюжами. Нині в ній плюскотить водиця.
Коли приїжджаємо до колодязя, звертаю увагу на те, що мотузок на коловороті геть сухий. Значить, години півтори-дві ніхто не брав джерелиці. Заміряю рівень води. Набравшись повне води, воно пірнає ще на два-три своїх зрости. Бачу це по тому, що на коловороті вже три завивки, а жбан-черпак іще не вибрався з води. Поворозка не дає опустити його нижче, заміряти, а скільки ж води в колодязі. 
Я це до того, що пам’ятаю, як декілька років тому, в посушливу пору і коли біля колодязя вишиковувалася жива черга за джерелицею, витягувати доводилося по пів відра води і вона була сколочена, мутнувата. Зараз – просто ідеальна.
Якщо пити – приємно морозить зуби. Чиста як сльоза. А головне, по-лісовому м’яка, приємна. О, такої хочеться побільше спожити. Можливо, й про запас. Вона ідеальна для соління й закруток овочів та фруктів. Чудова, здорова, високоякісна вода! 
Пийте, друзі, на здоров’я!

***

НА СВІТЛИНАХ: Лісова криниця на дальньому хуторі; Тут регулярно відбуваються богослужіння: є де зібратися людям у діброві; тасьма, рівна, як струна, котра веде до святої джерелиці.

Фото автора