Подяка номер раз.

Вирішив спробувати дотриматися порад різних людей та на благо власного щастя просто подякувати дню, який закінчується. Спробую робити це щовечора, але з моїм хаотичним стилем життя, може бути різне.
Вибачайте ті, хто це прочитає, але іншого, більш приватнішого простору, у мене немає. Варіант з записником завжди в кінці зустрічав фіаско.

Дякую цьому чудовому 12 вересня за те, що маршрутка була не така заповнена по дорозі в університет. Дякую, що водій дав решту дрібними купюрами і я відчув таку доволі приємну *котлету* у кишені. Приємно, що перша пара в університеті була наповнена приємними емоціями та тонким гумором завдяки моїм чудовим одногрупникам, дурній голові, шила в дупі, та неможливістю тримати язик за зубами. Дякую, що в мене була змога (нарешті) піти по магазинам та купити собі трохи різних речей на осінь-зиму. Це особливо радуЄ, так як буває нечасто. Дякую, що потім, на роботі, мене зустріли приємні посмішки та рукостискання співробітників, які дупля не ріжуть за що я там отримую гроші :D Дякую цьому дню за приємні нагадування того, що я давно забув про анкету, яку треба заповнити, щоб поїздка моєї мрії відбулася у березні. Далека країна, може бути холодно, але люди, які мене чекають там того варті. Дякую, що я не запізнився на важливу зустріч (в цьому аспекті я взагалі завжди молодець). Дякую, що я прийшов додому натхненно-втомлений і вирішив написати все це тут і зараз буду читати книгу. Дякую, що є люди, які це прочитають, бо, по великому рахунку, я роблю це не для себе.
Сподіваюся, що жоден з вас не дочитав до цього кінця, а якось надихнувся моїми карлюками, викладеними тут, і вирішив теж не втрачати час на дурню, а почати робити щось приємне та корисне. Але якщо і ні - дякую)